Прояви синдрому вигорання в медицині

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психологічні ознаки синдрому вигорання

1.1. Основні чинники і симптоми професійного вигорання

1.2. Особливості прояви синдрому вигорання в медицині

Розділ 2. Методики вивчення синдрому вигорання

2.1. Основні методики, які вивчають синдром професійного вигорання

2.2. Базові методики дослідження, застосовані у курсовому проекті

Розділ 3. Практичне дослідження синдрому вигорання в умовах медичного закладу

3.1 Зміст об'єкту дослідження

3.2. Результати обстеження

Висновок

Список джерел

Додатки

Вступ

Медицина - одна з сфер людської діяльності, де питання якості і його оцінки мають особливе значення. Виконувати роботу не для особистого споживання, а на благо суспільства, соціуму – це і є основна задача професій соціального типу, до яких безумовно відноситься і професія лікаря.

Тим часом в публікаціях останнім часом активно обговорюються проблеми пов'язані з великою напругою у професійній діяльності «соціономів». Аналіз чинників, що викликають подібні симптоми в різних видах діяльності, показав, що існує ряд професій, в яких людина починає переживати почуття внутрішньої емоційної спустошеності унаслідок необхідності постійних контактів з іншими людьми. З'явився термін "безсилий помічник"[1] , що описує полягання психічного перевантаження в соціальних професіях. "Ніщо не є для людини таким сильним навантаженням і таким сильним випробуванням, як інша людина". Цю метафору можна покласти в основу досліджень психологічного феномена - синдрому професійного вигорання. Вперше синдром емоційного вигорання був описаний американськими психологами в сімдесятих роках минулого століття. Головною причиною появи синдрому вважається психологічна перевтома. Дуже яскраво синдром може виявитися у осіб, які за службовим обов'язком працюють з людьми, особливо у том випадку, де ці особи знаходяться в критичній ситуації або в стані гострого горя.

На початку 70-х рр. американський психолог X. Фрейденбергер вперше спожив словосполучення "психічне вигорання" у зв'язку з аналізом вимог, що пред'являються до соціальних професій, основний зміст яких складає міжособову взаємодію. Спочатку автор описав це явище як погіршення психічного і фізичного самопочуття у представників таких професій.

Генезис синдрому носить індивідуальний характер, визначуваний відмінностями в емоційно-мотиваційній сфері, а також умовами, в яких протікає професійна діяльність людини. Згідно концепції М. Буриша (1994), в розвитку синдрому професійного вигорання можна виділити декілька головних фаз.

Аналізуючи фази розвитку синдрому, можна помітити певну тенденцію: сильна залежність від роботи приводить до відчуття відчаю і екзистенціальної пустоти. На першому етапі розвитку синдрому професійна діяльність є головною цінністю і значенням всього життя людини. У разі невідповідності між власним внеском і одержаною або очікуваною винагородою з'являються перші симптоми вигорання. Зміну відношення до професійної діяльності, від позитивної до байдужої і негативної, можна прослідити на прикладі поведінки "вигорілого" лікаря, який починає сприймати пацієнта виключно як медичний випадок ("нирки" - з п'ятої палати, "інфаркт" - з восьмої). Відбувається знеособлення відносин між учасниками цього процесу, яке пригнічує прояви гуманних форм поведінки між людьми і створює загрозу для особового розвитку представників соціальної професії.

Дана проблема дуже важлива тому що представникам даних професій з боку психологічної науки і практики треба допомогти у подоланні цього синдрому. Але зробити це не можна без діагностування симптомів вигорання і фаз даного процесу. Тому актуальність дослідження синдрому вигорання окремо у медичних закладах дуже велика.

Об’єктом дослідження в роботі виступає синдром вигорання у медицині.

Предметом дослідження є практичне з’ясування ознак цього синдрому у працівників конкретного медичного закладу.

Крім головних задач у роботі висувається така гіпотеза. Професія лікаря відчуває великі психологічні навантаження, тому у більшої часті працівників медичної сфери розвивається синдром вигорання, який може бути у працівників у різноманітних фазах розвитку, але безсумнівно, що симптоми вигорання найбільш присутні у роботі молодшого медичного персоналу, тобто медсестер, які по службовим обіцянкам більш часу проводять з хворими. Крім того існує певний перелік факторів, які свідчать за незадоволеність обраною спеціальністю.

Основна мета роботи – це вивчення ознак синдрому вигорання у медицині шляхом користування методик, що вивчають симптоми розвитку синдрому.

Для досягнення поставленої мети і перевірки гіпотези треба вирішити задачі певного змісту:

- розглянути теоретичні ознаки розвитку синдрому вигорання;

- переглянути особливості розвитку синдрому у професіях медицини;

- дати нарис методичного апарату, застосованого для вивчення цього явища;

- провести практичне дослідження з кількості респондентів працівників медичного закладу;

- з’ясувати результати практичного дослідження, згідно з обраною методикою;

- перевірити результати в роботі з обраною гіпотезою;

- зробити головні висновки з предмету дослідження.

Теоретико-методологічна основа це теорія синдрому вигорання, дослідження останніх часів за цією проблемою.

Експе

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать