Сновидіння Зігмунда Фрейда

Вступ.

В часи, які ми могли б назвати переднауковими, люди незатруднялися в поясненні сновидіння. Згадуючи його після пробудження вони дивилися на нього як на хорошу або погану ознаку зі сторони вищих божественних або демонічних сил. З розквітом природничо-наукового мислення вся ця міфологія перетворилася на психологію, і в даний час лише мізерна кількість освідчених людей сумніваються в тому, що сновидіння є продуктом психічної діяльності людини.

Але з відпаданням міфологічної гіпотези сновидіння стало потребувати пояснення. Умови виникнення сновидінь, відношення останніх до душевного життя під час бодрості,залежність їх від зовнішніх роздратувань під час сну,

неспівпадання між його образами і пов'язаними з ними аффектами,і нарешті, швидка зміна картинок в сновидінні і способи їх зміщення,спотворення інавіть випадання їх з пам'яті - всі ці і інші проблеми вже багато століть чекають на відповідь. На першому плані стоїть питання про значення сновидіння - питання, що має подвійне значення: по-перше - пояснення психічного значення сновидіння, зв'язок його з іншими душевними процесами і його біологічної функції; по-друге,чи можливо тлумачити сновидіння і чи має кожний елемент його змісту яке-небудь "значення", як ми звикли це знаходити в інших психічних актах.

Якщо говорити про сновидіння то в ньому можна виділити три напрямки. Одне з них,знаходить собі підтвердження у деяких філософів, які кладуть в основу сновидіння особливий стан душевної діяльності, що розглядається ними навіть як більш висока ступінь в розвитку душі; так, наприклад, Шуберт затверджує, ніби сновидіння є звільненням душі від гніту зовнішньої природи і звільненням від світу в цілому. Інші мислителітвердо тримаються думки, що сновидіння по своїй природі виникають від психічних збуджень і тих душевних сил, які протягом дня не можуть вільно виявлятися (фантазія уві сні - Шернер, Фолькельт). Багато спостерігачів приписують сновидінню здатність до особливо посиленої діяльності- принаймні в деяких сферах, наприклад в області пам'яті.

В протилежність цій думці, більшість авторів-психологів дотримується того погляду, що сновидіння навряд чи заслуговує назви психічного прояву; на їх думку, спонукачами сновидіння є виключно плотські і тілесні роздратування, або ті,що приходять до сплячого ззовні, або випадково виникають в ньому самому; зміст сну,зазвичай, має не таке велике значення, як наприклад, звуки, що виникають десятьма пальцями нетямущої в музиці людини, коли вони пробігають по клавішах інструменту. Сновидіння, згідно цьому переконанню, потрібно розглядати як "тілесний, у всіх випадках даремний і в багато кого-хворобливий процес" (Вінц). Всі особливості сновидінь пояснюються незв'язною і викликаною фізіологічними роздратуваннями роботою окремих органів або окремих груп кліток погруженного в сон мозку. Мало зважаючи на цю думку науки і не цікавлячись питанням про джерело сновидіння, народна думка, мабуть, твердо вірить в те, що сон все-таки має сенс ознаки,істина якої може бути розкрита за допомогою якого-небудь тлумачення. Вживаний з цією метою метод тлумачення полягає в тому, що згадуваний зміст сновидіння заміщається іншим змістом - по частинах на підставі твердо встановленого ключа, або весьзміст сновидіння цілком замінюється яким-небудь іншим цілим, по відношенню до якого перше є символом. Серйозні люди зазвичай сміються над цими стараннями: "сни - це піна морська".

Розділ 1. Сновидіння З. Фрейда.

1.1. Матеріал сновидіння. Память в сновидіннях.

Багато дослідників-психологіввказували на різноманітні аналогії між різними проявами душевного життя під час сну і різними станами при психічних захворюваннях. Нав'язливі ідеї і ідеї страху так само чужі нормальній свідомості, як сновидіння - безсонному; походження тих і інших для нашої свідомості однакове незрозуміло. Що стосується уявлень, то з'ясовувати їх джерело і спосіб виникнення спонукав нас практичний інтерес; досвід показав, що з'ясування прихованих від свідомості шляхів, що зв'язують хворобливі ідеї з рештою змісту свідомості, дає можливість оволодіти нав'язливими ідеями і рівносильно усуненню їх. Таким чином застосований спосіб пояснення сновидінь бере свій початок в психотерапії.

Описати його легко, але користуватися ним можна лише післяпевного навику. Коли хочуть застосувати цей спосіб до іншої особи наприклад до страждаючого страхом хворого, то йому пропонують зосередити всю увагу на своїй хворобливій ідеї, але не думати про неї, як він це часто робить, а прагнути з'ясувати собі і повідомляти негайно лікарю всі без виключення думки, які йому приходять в голову з приводу даної ідеї. Якщо хворий стане стверджувати, що його увага нічого не може уловити, то необхідно сказати, що така відсутністі уявлень неможлива. Дійсно, незабаром у хворого починає спливати ряд ідей, за якими слідують нові ідеї; проте хворий що проводить самоспостереження, при цьому звичайно заявляє, що випливаючі у нього ідеї безглузді або не важливі, не відносяться до справи і прийшли йому в голову абсолютно випадково, без жодного зв'язку з даною задачею. Вже тепер можна помітити, що саме ця критика зі сторони хворого була причиною того, що дані ідеї не висловлювалися і навіть не усвідомлювалися ним. Тому якщо вдається mпримусити хворого відмовитися від різної критики з приводу думок, що приходять йому в голову і продовжувати визначатимисленнєві ряди, що випливаютьпри напружені