Типи тренувальних занять

1.1 Структура тренувального процесу

Вихідні передумови планування тренувального процесу. Планування підготовки спортсменів у цілому побудовано за принципом чергування і розподілу в часі, структурних блоків: великих циклів, періодів, етапів, мікроциклів, тренувальних днів. Природно, ці блоки – різних масштабів, як і масштаби часу, ними охоплювані. Поряд з фактором часу, іншим істотним моментом планування є сам зміст роботи, «наповнювач» безперервного процесу підготовки гімнастів [24].

Зміст у концентрованому виді відбиває в наступних задачах, що вирішуються в процесі тренування на різних етапах:

· освоєння нових елементів, з'єднань, комбінацій;

· підвищення рівня фізичної підготовленості засобами ОФП, СФП, рівня спеціальної витривалості засобами СФП і технічної підготовки;

· підвищення рівня психологічної стійкості, підготовленості в зв'язку зі специфічними труднощами, подоланими в умовах тренування і змагань;

· удосконалювання виконавської майстерності, підвищення класу підготовки;

· стабілізація техніки вправ, підвищення надійності їх виконання;

· організація безпосередньої підготовки до змагань і участь у них;

· застосування відбудовних заходів і засобів для переходу на новий рівень навантажень.

Кожна з задач може бути вирішена в різні відрізки часу, плануватися одночасно з іншими («накладення») або більш послідовне, з акцентом на пріоритетну черговість рішення.

Та сама за змістом задача може носити загальний або більш конкретний характер. Наприклад, загальна задача по оволодінню новими вправами може мати на увазі освоєння окремих елементів.

Таким чином, тренер, виходячи з задач і відпущеного на їхнє рішення часу, пропонує учням план і програму тренування [25].

Планування та організація великих циклів підготовки. Власне, схема багаторічної підготовки спортсменів високої кваліфікації – це вже певною мірою план, де елементи структури (етапи підготовки) представлені в масштабі часу і у взаємозв'язку з програмою. По масштабах до цієї схеми наближається план олімпійської підготовки, орієнтований на підготовлений контингент спортсменів на 4 роки. У роботі з перспективним резервом доцільно мати довгостроковий план на 6–8 років («передолімпійський» і «олімпійський»). Для орієнтації він погодиться з загальною схемою багаторічної підготовки. При цьому важливо в планах відзначити календар найбільш великих змагань як цільові орієнтири, «контрольні пункти» підготовки.

Олімпійський чотирирічний цикл не однорідний. Кожен річний цикл у ньому може мати свою спрямованість. Перший – «післяолімпийський» річний цикл – характерний розробкою моделей майбутнього [24]. Другий цикл – рік модернізації довільної програми, корекції планів олімпійської підготовки. Третій цикл – модельно-контрольний. Перевіряються техніко-тактичні варіанти завершального циклу, відбираються кандидати для олімпійської підготовки в складі збірної команди країни. Четвертий цикл – «олімпійський» – присвячений безпосередній підготовці до участі в Іграх Олімпіади.

Ця схема умовна. Основним змаганням може бути чемпіонат світу, Кубок Європи, регіональні ігри, турніри та ін. Але в кожному випадку доцільно вибрати девіз року, відобразивши в його назві основну задачу. При такому перспективному плануванні варто мати на увазі, що ті самі задачі можуть по-різному вирішуватися і представляти різний ступінь труднощів для ветеранів, досвідчених спортсменів або для вхідних в олімпійську орбіту молодих спортсменів.

Облік особливостей олімпійського чотириліття стосується не тільки членів збірних команд, еліти. Спрямованість олімпійських циклів знаходить висвітлення в змісті підготовки навіть спортсменів молодших розрядів. У зв'язку з новими тенденціями у світовій гімнастиці вносяться корективи в навчальні програми спортивних шкіл.

Періодизація підготовки. Річний цикл передбачає визначену періодизацію – підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Логіка подібної періодизації уже відбита в назві. Весь процес підготовки підлеглий підведенню спортсменів до участі в змаганнях. У зв'язку з цим підготовчий період насичений учбово-тренувальною роботою, нагромадженням потенціалу.

Змагальний період характеризується відпрацьовуванням програми майбутніх змагань у цілому, фазою реалізації – участю в змаганнях.

Перехідний період планується і реалізується для відновлення організму після великих навантажень [24].

Режим активного і, що щадить, пасивного відпочинку, «втягуючих» навантажень загальпідготовчого характеру, що втягують, сприяє переходові від одного великого циклу до наступного.

У плануванні тренувальних навантажень спортсменів високої кваліфікації з урахуванням календаря змагань більш прийнятна модель піврічного тренувального циклу. Рік підготовки олімпійського чотириліття містить два піврічних цикли, кожний з яких закінчується серією змагань. У кожнім з піврічних циклів плануються, природно, підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Подібне планування дозволяє в чотирирічному олімпійському циклі неодноразово перевірити модель передолімпійського завершального етапу підготовки (до 6–8 разів). Тим більше, що і календар великих міжнародних змагань усе більш наближається до наукового, а не вольовому підходові у визначенні термінів престижних стартів, що дає можливість розгорнути підготовку спортсменів, виходячи з концепції стано