Педагогічна діяльність Миколи Івановича Пирогова

Педагогічна діяльність

Миколи Івановича Пирогова

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст.

2. Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога

3. Система народної освіти і проблеми дидактики

4. М.І. Пирогов про виховання дітей

5. Основні проблеми «Питань життя»

Висновки

Література

Вступ

Микола Іванович Пирогов (1810-1881) народився у Москві, у сім’ї казначейського чиновника. Після закінчення Московскогоуніверситету (медичний факультет) він готувався в Дерпті (м. Тарту) до професуриі після дисертації на ступінь доктора медичних наук протягом двох років займався В Німеччині вдосконаленням своїх знань.У віці 26 років він став професором хірургії спочатку в Дерптському університеті, а потім у Медико-хірургічній академіїу Петербурзі.

В 1854 році під час облоги Севастополя Пирогов за власною ініціативою був направлений на фронт на чолі з організованою ним общиною «сестер милосердя».

В 1856 році з’явилась стаття Пирогова «Питання життя», яка висвітлювала важливі питання виховання. Вона звернула на себе увагу суспільства передовими ідеями про суспільне виховання, зробила ім’я автора широко відомим.

В 1856 році Пирогов був призначений керівником Одеського учбового округу. Олександр IIнегативно відносився до Пирогову, вважаючи його «красним» (хоча вінбув лібералом), але, призначаючи його на цей пост, хотів створити видимість турботи царськогокерівництва про народну освіту. Протягом дворічного управління Одеським учбовим округом Пирогов намагався підняти значення педагогічних рад гімназії, внушав директорам і учителям учбових закладів думку про необхідність гуманного відношення до дітей, підготував відкриття університету в Одесі. Ліберальна діяльність його у якості керівника учбового округу визвала в одеського генерал-губернатора підозру у вільнодумстві і підриві авторитету влади. Пирогов був переведенийу Київ на посаду керівника Київського учбового округу . Тут продовжував покращувати роботу шкіл, рекомендував учителям відвідувати уроки один одного, заохочував педагогічні пошуки вчителів, ввів у практику гімназійпозакласні літературні бесіди, сприяв відкриттю у Києві одній з перших в Росіїнедільних шкіл для дорослих.

Коли у 1861 році Порогов бувзвільнений з посади керівника, прогресивна спільнота Києва влаштувала йому урочисті проводи.

Керівництво зробило вигляд, що воно має на меті використати досвід Пирогова як педагога, і назначило керівником молодих людей, які готувались за кордном до професури, але в 1866 роціпозбавило його і цієї посади. Великий хірург, видатний учений, суспільний діяч та педагог, Пирогов повинен був піти ще повний сил у свій невеликий маєток на Україні, де й помер у 1881 році.

Ім’я Миколи Івановича Пирогова складає гордість і славу Вітчизняної педагогічної науки, народної освіти. Своєю видатною діяльністю як в області медицини, так і освіти М. І. Пирогов заслужив визнання широких мас і педагогічної спільноти. Його педагогічні ідеї є джерелом наукової творчості і практичної діяльності. Вони близькі нам і сьогодні актуальністю поставлених проблем, таких , як єдність школи і життя, педагогічної науки і практики; виховуюче навчання, «гармонійний розвиток усіх вроджених сил народу», виховання людини – громадянина, корисного своїй державі.

У даній курсовій роботі ми намагатимемось розкрити зміст педагогічної діяльності видатного педагога, просвітителя і організатора народної освіти М.І. Пирогова, творча спадщина якого ввійшла в скарбницю вітчизняної педагогіки.

1. Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху

60-х років ХІХ ст.

60-ті роки ХІХ ст. (починаючи з 1855 року) були в Росії періодом великого суспільного руху, обумовленого зростаючими протиріччями між розвитком виробничих сил і гальмуючими цей розвиток кріпосними відносинами. Кримська війна 1853-1855 років особливо яскраво розкрила застарілість кріпосної системи. Не дивлячись на героїзм солдатської маси і багатьох воєначальників, Росія внаслідок економічної та технічної відсталості, неправильної стратегії вищого командування потерпіла поразку.

У 60-ті роки ХІХ ст. у Росії широко поширились ідеї матеріалізму, спостерігався подальший розвиток критичного реалізму й ідеї народності мистецтва , літератури і виховання. Ці ідеї , однак, по-різному сприймались представниками різних світоглядів.

Важливою складовою частиною суспільного руху був потужний педагогічний рух того часу. Гостра критика кріпосного виховання, боротьба проти класової школи зо всенародну освіту, яка дає широкий світогляд, за виховання людини і громадянина, за освіту жінок, боротьба проти прагматизму і схоластики, зубріння і муштри, за повагу до особистості дитини, розробка на прогресивних засадах дидактичних питань, вимога широкої мережі народних шкіл, автономія вищої школи – такими були найважливіші питання, які висувалися російською прогресивною педагогікою 60-их років ХІХ ст.

Педагогічний рух не був, звичайно, одноманітним. Педагоги, що належали до різних суспільних напрямків, трактували питання зі своїх класових позицій.

У цей період виникає ряд суспільних організацій, котрі ставлять собі за мету вирішення насущних проблем педагогічної теорії і практики. У 1859 році створюється Петербурзьке педагогічне товариство .

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать