Комплексне використання засобів наочності в процесі формування природничих знань молодших школярів

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра природничих і математичних дисциплін початкового навчання

Курсова робота

Комплексне використання засобів наочності в процесі формування природничих знань молодших школярів

студентки

факультету післядипломної

педагогічної освіти

групи ________________

___________________________

Науковий керівник:

___________________________

___________________________

Тернопіль – 2009

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи використання засобів наочності на уроках «Я і Україна»

1.1 Сутність принципу наочності у навчанні молодших школярів

1.2 Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства. Їх характеристика

1.3Значення засобів наочності у навчальному процесі початкової школи

РОЗДІЛ 2. Методика використання засобів наочності на уроках «Я і Україна»в початковій школі

2.1 Дидактичні цілі та загальні вимоги до використання засобів наочності на уроках

2.2Методика використання різних видів засобів під час формування природничих знань

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Принципи і правила навчання належать до тієї групи дидактичних категорій, які регулюють процес навчання. Це певні норми дидактичної діяльності.

Принципи (дидактичні) – це категорії дидактики, що визначають способи використання законів навчання відповідно до мети виховання й освіти (за М.А. Даниловим і В.І. Загвязинським). Принципи навчання слід відрізняти від законів та закономірностей. Якщо останні мають об’єктивний характер, тобто не залежать від особистості вчителя, то принципи навчання суб’єктивно-об’єктивні, тобто існують об’єктивно, але реалізуються більшою чи меншою мірою залежно від майстерності і рівня професійної підготовки вчителя.

Системний підхід у реалізації принципів навчання зумовлює потребу в їх комплексності, тісному взаємозв’язку, наявності на кожному уроці. Системність забезпечують правила навчання, тобто вужчі за змістом і характером дидактичні категорії, що деталізують і конкретизують принцип навчання. Правила навчання дають змогу з’ясувати, які дії вчителя сприяють реалізації принципу. Одне і те саме правило може конкретизувати кілька різних принципів, що свідчить про органічний зв’язок між ними.

Система класичних принципів навчання включає принцип виховуючого навчання; принцип наочності; принцип науковості; принцип систематичності; принцип доступності; принцип міцності знань, умінь і навичок; принцип свідомості та активності учнів у навчанні; принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Принцип наочності передбачає:

o залучення всіх можливих органів чуття до сприймання навчального матеріалу;

o раціональне поєднання в навчальному процесі індуктивного і дедуктивного шляхів пізнання, зокрема через використання конкретної і схематичної наочності;

o постійний зв’язок з досвідом учня створенням асоціацій;

o врахування вікових особливостей світосприймання, уваги, мислення учнів;

o використання останніх наукових досягнень у вивченні процесу розвитку дитини на даному віковому етапі;

o раціональне застосування засобів наочності;

o ефективне поєднання на уроці слова і наочності.

Критикуючи класичний підхід до принципу наочності В.В. Давидов писав: «Принцип наочності утверджує не тільки і не стільки чуттєву основу понять, а зводить їх лише до емпіричних понять, що констатують побутово-емпіричне мислення, в основі якого лежить відображення тільки зовнішніх, чуттєво даних властивостей об’єкта. Ця настанова однобічного, вузького сенсуалізму локківського типу – у цьому пункті емпіризм традиційної освіти знайшов свою адекватну основу в тому гносеологічному та емпіричному тлумаченні «чутливості», яке було дане класичним сенсуалізмом». Для розвивального типу навчання характерне інше тлумачення принципу наочності навчання. Суть його в єдності конкретного й абстрактного, в тому, що в кожному навчальному матеріалі, запропонованому для засвоєння, треба знайти раціональну першооснову і залежно від її характеру (конкретна вона чи абстрактна) будувати процес пізнання індуктивним або дедуктивним шляхами.

Предметом курсової роботи є використання засобів наочності на уроках.

Об’єктом роботи є наочні засоби навчання на уроках курсу «Я і Україна».

Мета роботи – визначити, систематизувати та узагальнити засоби наочності, що використовуються на уроках курсу «Я і Україна».

Завдання роботи:

o розглянути сутність принципу наочності;

o класифікувати засоби наочності;

o виокремити засоби наочності для уроків курсу «Я і Україна»;

o узагальнити методику використання різних засобів наочності в процесі навчання.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи використання засобів наочності на уроках «Я і Україна»

1.1 Сутність принципу наочності у навчанні молодших школярів

У початкових класах застосування наочності має на меті збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мисле

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать