Теоретичні основи загартовуючих процедур як засобу розвитку здорового організму дошкільників

Київський національний університет культури

Одеська філія

Курсова робота

По педагогіці

На тему: Теоретичні основи загартовуючих процедур як засобу розвитку здорового організму дошкільників

г. Одеса

2011 г.

Вступ

Гартуванню, напевно, стільки ж років, скільки і людству, а ось вчення про цю процедуру виникло пізніше. З незапам'ятних часів людина стала застосовувати воду, особливо холодну, для свого оздоровлення і лікування, знаходячи в ній незвичайну цілющу силу.

Діти хворіють. Цей сумний факт так само непорушний, як і той, що діти ростуть. Але, на відміну від останнього, дитячі хвороби не доставляють радості ні ним самим, ні батькам. Висока температура, ломота у всьому тілі, слабкість, капризи. Мікстури, градусники, гірчичники, пігулки. Безсонні ночі. Неспокійні дні. Ну гаразд би ще дитячі інфекції. Куди образливіше, коли дитина постійно застуджується. Щоб малюк не хворів, треба загартовувати його. Гартування — дія контрастних температур на організм, мета якого — укріпити організм, його імунні системи.

Гартування організму — це формування і вдосконалення функціональних систем, направлених на підвищення імунітету організму, що зрештою призводить до зниження простудних захворювань.

Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи гартування є невичерпними джерелами примноження здоров'я дітей різного віку. Фізичне виховання дітей дошкільного віку направлене на зміцнення їх здоров'я, вдосконалення фізіологічних і психічних функцій організму, що розвивається, його гартування, розвиток рухових умінь, підвищення фізичної і розумової працездатності, необхідної для навчання в школі. Завдання фізичного виховання тісно пов'язані з завданнями розумового, етичного, естетичного, трудового виховання. Задоволення потреби дошкільника в рухах є найважливішим умовою його життєдіяльності і нормального розвитку — не тільки фізичного, але і інтелектуального. Достатня за об'ємом рухова активність сприятливо позначається на функціональному стані головного мозку, збільшенні працездатності, підвищенні довільності у виконанні різних дій.

Розділ 1. Теоретичні основи загартовуючих процедур як засіб розвитку здорового організму дошкільників

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

Серед всіх фізичних методів збереження здоров'я і підвищення опірності організму гартування і водолікування займають перше місце по своїй старовині і визнанню корисності всіма народами і у всі часи. Вважають, що єгипетська культура гартування була використана в Стародавній Греції. Так, в Спарті виховання хлопців - майбутніх воїнів - було підпорядковано фізичному розвитку і гартуванню. Гарячим прихильником використання в оздоровчих цілях гартуючих процедур, у тому числі і холодних ванн, був реформатор античної медицини Гіппократ, старогрецький мислитель, основоположник античної медицини (460—377 рр. до н. э.), який відводив гартуванню особливу роль в зміцненні здоров'я і стверджував, що «холодні дні укріплюють тіло, роблять його пружним і легкорушним». (Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. М.: «Медицина», 1991.– с.23).

Ідеї його знайшли розповсюдження в працях учених інших країн. У Азії, наприклад, поглядів Гіппократа дотримувався великий учений, філософ і лікар Ібн Сина (Авіценна) (980—1037 рр.). У трактаті «Канон лікарської науки» він виклав основні правила гартуючих процедур. Починати гартування він пропонував літом, використовуючи для цього воду і перш за все купання, при цьому підкреслювалася необхідність строго дозувати його тривалість. Відомо, що римляни перейняли термальні лазні, в яких можна було гарненько прогріти і остудити свій організм від греків, греки, у свою чергу, перейняли їх від персів, єгиптян і фінікійців. Вже тоді люди розрізняли 14 видів води (прісна, морська, лужна, кисла і т.п.), які вони застосовували для лікування від відповідних хвороб. В кінці XVII століття в багатьох країнах у водолікуванні з'явилися холодні душі, стали застосовуватися холодні ванни і занурення, рекомендувалися холодне купання і навіть тривале плавання. У епоху Відродження гартування вважалося одним з важливих завдань в системі виховання дітей, це особливо підкреслювалося в працях Т. Кампанелли та Дж. Локка. Найбільшою культурно-історичною подією в пропаганді гартування, що примусив широкі круги Європи звернути увагу на оздоровчі і цілющі сили природи, було видання в 1761 році романа в листах літератора і філософа Ж.-Ж.Руссо "Юлія, або Нова Элоиза". Це твір про гартування на прикладі гартування дітей. У XVIII столітті використовували з лікувальною метою морські купання. Німецький лікар X. Гуфеланд в праці «Мистецтво продовження людського життя» (1796 р.) указував, що гартування є дієвим засобом профілактики багатьох захворювань. В Україні розвиток уявлень про гартування знаходимо в таких пам'ятниках, як «Повчання Володимира Мономаха», «Домострой» і деяких інших, де даються рекомендації по вихованню дітей здоровими і загартованими. У працях просвітителів гартування розглядалося як необхідний засіб виховання здорової дитини, рекомендувалося довше бути їй на повітрі. Н. І. Новіков в своїй роботі «Розмова про здоров'я» підкреслювала, що жар, холоднеча, вітер формують характер людини. П. Енгаличев в роботі «Про продовження людського життя, або засобі, як досягти можна здоров'я, веселій і глибокій старості» (1804 р.) указував на вирішальну роль гартув