Основні етапи еволюції управлінської думки

Кафедра "Менеджмент і Маркетинг"
Курсова робота
на тему:
"Основні етапи еволюціїуправлінської думки "
від студентки 2-го курсу
Економіко-юридичного факультету
Канду Маргарита
перевірила: Сандуца Тетяна Федорівна

План

Введення

1. Класична школа управління
1.1. науковий підхід в управлінні
1.2. адміністративний підхід в управлінні
2. Теорія людських відносин
2.1. поведінкові науки
2.2. психологічна школа
3. Наука управління
3.1. процесний підхід
3.2. системний підхід
3.3. ситуаційний підхід
Висновок
Список літератури

Введення

Розвиток як наукової дисципліни не представляло собою серію послідовних кроків уперед. Швидше, це було кілька підходів, що часто збігалися.
Світ стає ареною швидких змін. Все більш частими і значними ставали науково - технічні нововведення і уряду почали усе більш рішуче визначатися у своєму відношенні до бізнесу. Ці та інші фактори змусили представників управлінської думки глибше усвідомити існування зовнішніх стосовно організації сил. Для цієї мети були розроблені нові підходи.
До теперішнього часу відомі чотири найважливіших підходи, які внесли істотний внесок у розвиток теорії і практики управління.
Підхід з позицій виділення різних шкіл в управлінні укладається в собі фактично чотири різних підходи. Тут управління розглядається з чотирьох різних точок зору.

I. Класична школа управління.

1. Науковий підхід в управлінні (1885 - 1920)

Наукове управління не відкидало людським фактором. Важливим внеском цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавити працівників у збільшенні продуктивності й обсягу виробництва. Передбачалася також можливість невеликого відпочинку і неминучих перерв у виробництві. Так що кількість часу, виділювана на виконання певних завдань, була справедливо встановлена. Це давало керівництву можливість установити норми виробництва, які були виконані, і платити додатково тим, хто перевищував установлений мінімум. Ключовим елементом у даному підході було те, що люди, які більше, винагороджувалися більше. Автори робіт з наукового управління також визнавали важливість добору людей, які фізично та інтелектуально відповідали виконуваній ними роботі, вони також підкреслювали велике значення навчання.
Наукове управління також виступало в захист відділення управлінських функцій обмірковування і планування від фактичного виконання роботи.Тейлор і його сучасники фактично визнавали, що робота з управління - це певна спеціальність, і що організація в цілому виграє, якщо кожна група працівників зосередиться на тому, що вона робить успішніше за все. Цей підхід різко контрастував зі старою системою, при якій робочі самі планували свою роботу.
Концепція наукового управління стала серйозним переломним етапом, завдяки якому, управління стало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень.

2. Адміністративний підхід в управлінні (1920 - 1950).

Автори, які писали про наукове управління, в основному присвячували свої дослідження тому, що називається управлінням виробництвом. Вони займалися підвищенням ефективності на рівні нижче управлінського. На відміну від них, автори, які вважаються творцями школи адміністративного управління, більш відомої як класична школа, мали безпосередній досвід роботи як керівників вищої ланки управління у великому бізнесі. Арні Файоль керував великою французькою компанією з видобутку вугілля. Ліндалл Урвік був консультантом з питань управління в Англії. Джеймс Д. Муні працював у компанії "Дженерейшен Моторс". Отже, їх головною турботою була ефективність у широкому сенсі слова - стосовно до роботи всієї організації.
Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому вона виходила з ідеї, що дотримання цих принципів, безсумнівно, приведе організацію до успіху.
Ці принципи зачіпають два основних аспекти. Одним з них була розробка раціональної системи управління організацією. Головний внесок Файоля в теорію управління стало те, що він розглянув управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємозалежних функцій, таких як планування й організація.
Друга категорія класичних принципів стосувалася побудови структури організації та управління працівниками.

А. Файоль виділяв 14 принципів управління:
1. Розподіл праці. Метою розподілу праці є виконання роботи, більшої за обсягом і кращою за якістю, при тих самих зусиллях. Це досягається за рахунок скорочення кількості цілей, на яких мають бути спрямовані увагу і зусилля.
2. Повноваження і відповідальність. Повноваження є право віддавати наказ, а відповідальність є її складова протилежність. Де даються повноваження, - там виникає відповідальність.

3. Дисципліна - передбачаєслухняністьіповагудодосягнутихугодміжфірмоюіїїпрацівниками. Дисципліна передбачає також справедливо застосовуються санкції.
4. Єдиноначальність - Працівник повинен одержувати накази тільки від одного безпосереднього начальника.
5. Єдність напряму - Кожна група, що діє в рамках одного ланцюга, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати одного начальника.
6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні превалювати над інтересами компанії або