Культура поведінки та діловий етикет працівників ресторанів готельно-туристичного комплексу

Культура поведінки та діловий етикет працівників ресторанів готельно-туристичного комплексу

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Поняття про культуру поведінки та діловий етикет

Розділ 2. Культура і якість обслуговування на підприємствах ресторанного господарства

2.1 Сутність показників культури обслуговування для підприємств ресторанного господарства

2.2 Сутність показників якості обслуговування для підприємств ресторанного господарства

2.3 Управління якістю сервісних послуг в готельно-ресторанному бізнесі

Розділ 3. Вимоги до організації обслуговування споживачів в ресторанах при готельно–туристичних комплексах

Розділ 4. Споживча оцінка культури обслуговування на підприємствах

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Одним з заходів нашої країни, направлених на підйом матеріального і культурного рівня громадян, є широкий розвиток і подальше поліпшення ресторанного господарства.

Ресторанне господарство України являє собою сукупність підприємств, об’єднаних за ознакою продукції, що виробляється, сировини, що споживається, характеризується спільністю організації і технології виробництва, матеріально-технічної бази і форм обслуговування споживачів. Ресторанне господарство відрізняється також особливим професійним складом кадрів.

Ресторанне господарство сьогодні – це галузь, що бурхливо розвивається під впливом багатьох факторів, а саме:

–розвиток приватного сектору виробництва в умовах ринку;

–поступове зростання добробуту населення і в зв’язку з цим підвищення попиту на продукцію і послуги закладів харчування;

–визначення туризму як пріоритетного напрямку в економічному розвитку країни, а разом з цим і розвитку ресторанного господарства, як складової інфраструктури туризму.

Кожен заклад повинен знайти свій ринковий сегмент і забезпечити існування в умовах жорсткої конкуренції.

Одним із напрямів підвищення конкурентоздатності підприємств харчування є високий і стабільний стан культури обслуговування споживачів.

В зв’язку з чим обрана тема курсової роботи вважається актуальною.

Мета курсової роботи

1. Ознайомитись з теоретичними основами обслуговування в закладах харчування готельно–туристичних комплексів.

2. Визначити показники культури обслуговування споживачів в закладах харчування.

3. На основі результатів досліджень діяльності підприємства харчування визначити основні фактори, що впливають на культуру обслуговування і напрямки підвищення ефективності роботи підприємств.

Об’єкт дослідження: ресторан ВАТ ГТК «Супутник»;

Напрямок дослідження:

– вивчаючи організацію діяльності перелічених закладів визначити вплив різних факторів на стан культури обслуговування в закладах ресторанного господарства;

– визначити фактори від яких залежить і не залежить культура обслуговування споживачів;

– зробити висновки і пропозиції щодо підвищення культури обслуговування в підприємствах масового харчування, а також ефективності роботи підприємств.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО КУЛЬТУРУ ПОВЕДІНКИ ТА ДІЛОВИЙ ЕТИКЕТ

Життя людини протікає в його постійній взаємодії, спілкуванні з іншими людьми. Для того, щоб контакти не призводили до конфліктів, не порушували соціальної рівноваги, щоб повсякденне спілкування було гармонічним, приємним і корисним, із древніх часів вироблялися правила етикету.

Етикет - це встановлений порядок, сукупність правил, що регламентують зовнішні прояви людських відношень.

Термін «етикет» з'явився в XVIII сторіччі. Але сукупність правил створювалися ще в Древньому Єгипті: біля 2350 р. до н.е. Тут була написана книга, що називалася «Інструкція з поводження».

Великий мислитель Древнього Китаю Конфуций (Кун-цзы) (551-479 р. до н.е.), фундатор самого впливового з древнекитайских філософсько-релігійних течій - конфуціанства - відводив етикету (лі) особливу роль. Лі-етикет, на думку Конфуция, повинний був формувати гармонічні відношення між людьми, регулювати поводження людини в різних життєвих ситуаціях. Поняття «лі-етикет» дуже близько до значення сучасного європейського терміна «етикет». Лі-етикет, крім багато дечого іншого, - це норма поводження в сім'ї, правила відношень підлеглих і володаря.

Як сформована і детально розроблена нормативна система, етикет виник в епоху середньовіччя, у середовищі феодалів. Лицарський стан виробив свій власний кодекс честі, моральні норми, ввів детально регламентований правилами етикету спосіб життя. У лицарському стані існувала чітка ієрархія, приналежність до цього шляхетного стана потребував особливої уваги до всіляких ритуалів, символів, атрибутів. Деталі одягу, особливо головні убори, у точності відбивали соціальний статус, ранг людини. Лицарі підтримували свій престиж дорогим одягом, рясно прикрашеним дорогоцінностями.

Навіть у бої ідеальний лицар повинний був піклуватися не стільки про перемогу, скільки про власну честь. Він не мав права завдавати удару супротивнику зі спини, убивати беззбройного; якщо супротивник падав із коня, шляхетному лицарю належало також спішитися - щоб зрівняти шанси. Лицар зобов'язаний був бути чемним, піклуватися про слабких, виявляти щедрість. Витонченою ввічливістю, вишуканістю відрізнялося його відношення до жінки. Водночас, із людьми, що не належали до лицарського

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать