Методи самоуправління та шляхи їх вдосконалення

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1 МЕТОДИ САМОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Сутність поняття "методи", "методи самоуправління"

1.2 Класифікація методів самоуправління

1.3 Роль методів самоуправління в ефективній діяльності менеджера

1.4 Принципи самоуправління трудового колективу

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ САМОУПРАВЛІННЯ В КОМПАНІЇ «ВОЛЬВО»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження обумовлена тим, що ослаблення взаємовідносин працівників з організацією, відстороненість їх від засобів виробництва і перетворення виключно в найманих працівників, які не беруть участь в управлінні, негативно позначається на здатності організації витягувати економічну вигоду з технологічних і організаційних нововведень, що в кінцевому підсумку знижує ефективність функціонування як підприємств, так і економіки України в цілому.

Започаткована у роки реформ практика корпоративного управління не тільки не забезпечує знаходження шляхів і механізмів залучення працівників в самоврядування, а й стримує їх, тим самим нехтуючи специфічним активом, що містяться в корпоративному використанні знань і навичок членів трудового колективу.

У той же час в економічно розвинених країнах, а також країнах з перехідною економікою стали реальністю нові технології управління, що поєднують інтереси власників, менеджменту і найманих працівників, що реалізуються на базі розвитку різних форм самоврядування. Відбуваються трансформації і в самому менеджменті, де на зміну традиційним ієрархічним структурам приходять структури горизонтального типу, ряд функцій управління якими реалізуються самоврядними бригадами і групами на первинному виробничому рівні.

Відсутність науково обгрунтованої стратегії формування і розвитку самоврядування в організаціях як функції менеджменту в нашій країні негативно позначається на соціально-економічні результати діяльності сучасних організацій. Воно посилює відставання України від економічно розвинених країн, активно використовують нові форми залучення працівників в самоврядування і підвищують на цій основі їх відповідальність за кінцеві результати роботи організації в цілому.

РОЗДІЛ 1 МЕТОДИ САМОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 1.1 Сутність поняття "методи", "методи самоуправління"

Стратегічний самоменеджмент базується на безлічі законів, що керують людиною. Основні з них:

- закон цілепокладання - визначає порядок вибору цілей життя;

- закон різноманітності - висловлює вимоги до механізму самоврядування;

- закони соціального спадкування і послідовності розвитку - вимагають гармонійного поєднання генетичної, настановної і свідомої програм життя, їх послідовного виконання в процесі вибору стратегії та планування життя;

- закони біопсихічні та інертності людських систем - відбивають особливо роботи центральної нервової системи як диригента всіх процесів, що відбуваються в організмі. Висловлюючи вимоги законів життя, стратегічний менеджмент здійснює організацію процесів, що протікають в людині як біосоціальних системі. Він дозволяє оптимізувати реалізацію особистих потенцій, зберігати індивідуальність, сприяє вдосконаленню і розвитку особистості, створенню необхідних умов у навколишньої дійсності, досягнення життєвої мети.

Стратегічний самоменеджмент може переслідувати певну мету:

- досягти успіху в житті;

- максимально задовольнити життєві потреби;

- реалізувати життєвий потенціал своєї особистості;

- створити умови, що забезпечують гідне життя родини, і ін.

Один з варіантів поетапного стратегічного самоменеджменту:

1) оцінка життєвої ситуації, реального стану на життєвому шляху;

2) уточнення моделі світу та місії життя;

3) визначення мети життя і основ задуму її досягнення;

4) оцінка обстановки та прийняття стратегічних рішень;

5) вибір стратегії та самовизначення;

6) планування життя (розробка плану, цільової комплексної програми, стратагем);

7) стратегічна самоорганізація життєдіяльності і діяльності;

8) стратегічний контроль досягнення життєвих цілей.

Оцінка життєвої ситуації. Ситуація - сукупність умов та обставин, що створили для особистості певні відносини, обстановку в житті. В цілому у багатьох людей (абстрагуючись від сьогоднішньої обстановки в країні) у віці 35-50 років настає етап необхідної перебудови.

Згідно з А. Богданову, будь-яка організація, як би вона не була досконала, в момент свого створення або кульмінації діяльності, як би вона не відповідала початкової задачі, одного разу потребуватиме корінної перебудови. Це теоретичне обгрунтування необхідності періодичної перебудови організації життя людина відчуває в певних життєвих ситуаціях і таким чином усвідомлює, що вона смертна, а його власні можливості обмежені. Наприклад, діти виросли і пішли з дому. Біологічні ритми життя проявилися у розбудові систем в організмі. Сталося зміна ставлення до дружини, чоловіка.

Коріння виникаючих життєвих проблем, ситуацій криються дуже глибоко. Для їх вирішення необхідно уточнити своє місце в житті, оцінити себе:

- з'ясувати кордону між мрією, метою життя і дійсністю;

- проаналізувати причини успіхів і невдач в житті.

Якщо людина знаходить вирішення цих проблем, він перебудовує життя, зберігає свій динамічний рівновагу в процесі життєдіяльності.

Вивчаючи особл

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать