Великі географічні відкриття XV-XVII ст. Їх значення для людства і становлення епохи колоніалізму

Міністерство науки і освіти України

Миколаївський Державний Університет ім. В.О. Сухомлинського

Інститут історії та права

Кафедра всесвітньої історії

Курсова робота на тему

Великі географічні відкриття XV - XVII ст. Їх значення для людства і становлення епохи колоніалізму

Виконала:

студентка 324 групи Лоскутова О.

Перевірила: к.і.н історичних наук,

доцент Господаренко О.В.

м. Миколаїв, 2009

Вступ

Актуальність теми: Великі географічні відкриття є переходом до нового часу, початок яких зумовлено різними подіями, що склали комплекс взаємопов’язаних між собою причин і передумов. Наслідки епохи змінили хід подій декількох достатньо розвинених цивілізацій, вплинули на хід історичних подій кожної європейської країни, було покінчено з релігійними уявленнями про світ і всього за наступні 30 років людство взнало про Землю більше ніж за попередні тисячоліття, і це знання змінило світ. Крім змін в економіці, політиці і культурі, основною була зміна світогляду людей.

Мета: дослідити епоху Великих географічних відкриттів, розкрити причини та передумови, що спричинили до дальніх подорожей, виявити наслідки епохи Великих географічних відкриттів для окремих народів та людства взагалі.

Завдання роботи: вивчити і узагальнити наукові джерела з даної теми; показати передумови, причини, наслідки Великих географічних відкриттів; дослідити передумови, проаналізувати події, що спричинили подорожі, що стали географічними відкриттями; описати найважливіші морські експедиції наприкінці XV-XVI ст. та їх вплив на становище населення відкритих територій, висвітлити географічні відкриття другої половини XVII ст.; узагальнити економічні, культурні наслідки Великих географічних відкриттів; окреслити початок колоніальної системи і боротьби за колонії між європейськими державами.

Об'єктом курсової роботи є епоха фундаментальних, дивовижних подорожей початку XV – першої половини XVI століття, що отримали назву Великі географічні відкриття.

Предметом дослідження є всі подорожі першовідкривачів, що здійснювались заради одного – збагачення самих себе та країни, що надала підтримку. Окремі подорожі мали навіть випадковий характер, тобто не планувались, але здійснились, завершення яких ознаменувалось збагаченням. Вперше булла здійснена навколосвітня подорож.

Хронологічні межі. Епоха дивовижних подорожей і відкриттів нових земель веде свій відлік від плавання Колумба і відкриття ним Америки 12 жовтня 1492 року. Завершується епоха «Одісеїв Нового часу» відкриттям Австралії та Океанії і вважається кінцем відліку, оскільки відкриття Австралії як окремого материка здійснюється в той період і є неменш фундаментальним.

Короткий огляд літератури. Джерельною базою дослідження є збірник «Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, документы» перекладені на російську мову Светом Я.М. у 1956 р., і є цінним, оскільки подано достеменну інформацію про подорож видатного мандріника, розкрито особисті думки. Особливо цінним у «Путешевствиях…» є аналіз процесів, подій, що спричинили відкриття нових земель. Розкривається процес зародження системи експлуатації місцевих жителів на територіях нововідкритих земель. Щоденник очевидця Антоніо Пігафетти, що повернувся в Іспанію на одному з уцілілих кораблів «Вікторія», – це розповідь про велику й трагічну експедицію Ф. Магеллана. Щоденник розкриває найдрібніші моменти подорожі: контакт з корінним населенням і відношення до нього, цілі членів екіпажу, настрої під час подорожі і т.ін. Щоденник Антоніо Пігафетти був перекладений Светом Я.М. і виданий у 1950 р. багатьох вчених. Серед іноземних дослідників Історія Великих географічних відкриттів цікавила Жюля Верна, Дж. Бейкера, Лієлайса А, Эрдьоді Я. Праця знаменитого французького письменника Жюля Верна (1828 – 1905) – «Історія великих подорожей» - присвячена історії географічних відкриттів з найдавніших часів до початку сорокових років XIX століття. Книга перша – «Відкриття Землі» – присвячена великим подорожам і великим мандрівникам початку XV – першої половини XVI століття, подається детальний опис експедицій таких прославлених мореплавців, як Колумба, Дрейка, Тасман і багато інших. Не можна не згадати та цілком самостійний твір «История открытия и исследования Австралии и Океании». Також значним є внесок у історіографію Великих географічних відкриттів твір Януша Ердьоді «Боротьба за моря. Епоха Великих географічних відкриттів », виданий у Будапешті у 1979 р., перекладений К. Стебневою на російську мову у 1985р.

Російська школа вивчення географічних відкриттів, їх передумови, причини і наслідки представлена такими дослідниками, як Магидович Й.П., Магидович В.Й., Свет Я.М., Семенов В.Ф., Сказкін С.Д. та українські науковці Крижанівський О.П. Заслуговує на увагу в даному контексті фундаментальна праця «Очерки по истории географических открытий» в 5-ти томах, написана відомим історикогеографом Магидовичем Й.П., при участі його сина, Магидовича В.Й. У нарисах описані територіальні відкриття, пов'язані зі створенням й уточненням карти Землі в межах писменной історії людства. Матеріал авторами був відібраний таким чином, що дозволив досить повно описати історію цих подорожей і відкриттів. Другий том присвячений Епосі Великих географічних відкриттів (кінець XV - середина XVII в.). Розповідається про плавання Колумба і його суперників, про відк