Війна в Афганістані

Курсова робота на тему

«Війна в Афганістані»

План

Вступ

1. Силові акції СРСР на міжнародній арені.

2. Хронологія військових дій в ДРА.

3. Витоки кризи

4. Реакція світового співтовариства введення радянських військ а Афганістан

5. Зміни зовнішньополітичного курсу США після подій грудня 1979 року

ВИСНОВОК, МОЯ ВЛАСНА ДУМКА

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

"Радянський В'єтнам." У західній, а пізніше і у вітчизняній пресі з легкої руки журналістів ця війна часто називалася "радянським Вьетнамом". Вторгнення радянських військ до Афганістану в кінці грудня 1979 року потрясло світову спільноту. Президент США Картер в одній зі своїх перших заяв із цього приводу сказав: "...воно (вторгнення - Б.В.) змінило моє відношення до зовнішньої політики СРСР більше, ніж що-небудь інше за роки мого перебування на посаді." Афганістан по своєму географічному положенню охоплює територію, яка вже з початку XIX ст набуває великого стратегічного значення. Вперше територія сучасного Афганістану була включена в зону дії наддержав в період існування на ній Дурранійськой держави (1747?1819). Як сферу своїх інтересів цей регіон розглядала тоді Британська імперія, що діяла на Середньому Сході за допомогою компанії Ост-індськой. Після розпаду Дурранійської держави на безліч ... незалежних феодальних князівств змінилася і політика Британії на Середньому Сході: тепер вона перешкоджала політичній консолідації афганських володінь і їх об'єднанню довкола Кабульського князівства, оскільки такий розвиток подій неодмінно повинен був ослабити англійський вплив в регіоні. Тут англійські інтереси прийшли в протиріччя з інтересами російськими: для Росії було вигідне існування єдиної сильної афганської держави, яка сприяла б спокійній обстановці на південних рубежах Росії і перешкоджало експансії Англії у напрямі російського кордону.

1. Силові акції СРСР на міжнародній арені

Після другої світової війни в результаті нового глобального переділу світу провідні ролі на Середньому Сході стали грати США. Їх первинне проникнення в країни регіону, в т.ч. до Афганістану, здійснювалося за допомогою американської фірми Morrison-Nadsen, яка, уклавши договір з афганським урядом на будівництво іригаційних об'єктів, розтягувала його здійснення на невизначений період часу, ставлячи Афганістан у фінансову залежність від США. Іншим шляхом тиски на Афганістан з боку Сполучених Штатів було штучне створення т.з. “пуштунської проблеми”, яка полягала в тому, що пуштунське населення Британської Індії виявилося на території створеного в 1947 р. Пакистану, пуштунам, що відмовив, в праві на самовизначення.

У 50-ті рр. XX ст сильно зростає активність Радянського Союзу в Афганістані, що прагнув забезпечити безпеку і підконтрольність центральноазіатських республік і не допустити закріплення в Афганістані США (у стратегічному відношенні це було дуже привабливо для США зважаючи на можливість розміщення там американських ракет середньої дальності, а також устаткування аеродромів для їх використання в можливій війні з Радянським Союзом. В цей час СРСР надавав Афганістану різні види допомоги, в т.ч. значну фінансову, хоча сам Радянський Союз перебував в змозі « хрущовській відлизі», а потім «брежнєвської епохи застою».1.1 В області зовнішньої політики в 1970-х роках СРСР немало зробив для досягнення політичної розрядки. Були поміщені американо-радянські договори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (правда, з 1967 року починається прискорена установка міжконтинентальних ракет в підземні шахти), які, проте, не підкріплювалися адекватними заходами довіри і контролю. Процес розрядки був перекреслений введенням радянських військ до Афганістану (1979).

У стосунках з соціалістичними країнами Радянський Союз став ініціатором доктрини «обмеженого суверенітету», передбачаючій акції залякування аж до військового вторгнення в ті країни, які намагалися проводити незавісимую від СРСР внутрішню і зовнішню політику. У 1968 році Брежнев дав згоду на окупацію Чехословакії військами країн Варшавського договору (Празька весна). У 1980 році готувалася військова інтервенція до Польщі.

Спроби розширення радянської сфери впливу на різних континентах Нікарагуа, Ефіопія, Ангола, В'єтнам, Афганістан і так далі) наводили до виснаження радянської економіки, фінансування неефективних режимів.

1.2 На тлі внутрішніх проблем В радянській економіці 70-х мали місце негативні явища. Перш за все, це незупинне зниження темпів зростання, стагнація в економіці. У останніх 12 — 15 років в розвитку народного господарства СРСР стала виявлятися тенденція до помітного зниження темпів зростання національного доходу. Якщо у восьмій п'ятирічці середньорічний приріст його складав 7,5 % і в дев'ятій — 5,8 %, то в десятій він знизився до 3,8 %, а в перші роки одинадцятою склав біля 2,5 % (при зростанні населення країни в середньому на 0,8 % у рік). Це не забезпечувало ні необхідних темпів зростання життєвого рівня народу, ні інтенсивного технічного переозброєння виробництва. Вельми характерний, що в 1970-е роки з радянської пропаганди повністю зникло гасло «наздогнати і перегнати». Залежність від експорту корисних копалини привела до відсутності необхідних реформ в економіці. До середини 1970-х років зростання нересурсних секторів економіки значно сповільнилося [3][4][5][6].

Ознаками