Прикметникова синоніміка у поезії В. Симоненка

Василю Симоненку судилося коротке життя – 28 років прожив він на землі. І вже близько сорока років живе його поезія. Почавши писати на зламі епох, Симоненко відобразив у своїй творчості трагізм того часу, його подвійну суть, сподівання на нове життя.

Поет – і як творча індивідуальність, і як людина – неповторний у своїй безкомпромісності і правдолюбстві. Якщо окреслити духовний світ Симоненка, то неважко помітити у ньому домінанту: постійну увагу до звичайної людини, її тривог і проблем, буденного життя, ці мотиви зробили з Василя Андрійовича улюбленого народного поета, який відзначається високою майстерністю письма. Поезія його сама йде до людей, із вуст в уста, із серця в серце. Читача вражає високо-художність його творів, а головне - простота. Поет не вдавався до складних тропів, майже не використовував лексики, пов’язаної з науково-технічним прогресом, для конструювання образів. І якщо уважно вчитуватись у Симоненкову поезію, то можна помітити, що в ній, мов намистини, розсипалися народнопісенні епітети, довершені метафори, разючі порівняння. Та надзвичайно поетичні твори Василя Андрійовича насичені синонімічними фігурами, які допомагають авторові дати вичерпну характеристику явищам дійсності, найяскравіше змалювати їх глибину. Саме тому цікаво роглянути. яку роль виконують синоніми-прикметники в лексиці видатного поета Василя Симоненка.

Питання лексичної синоніміки належать до однієї з мало розроблених галузей мовознавчої науки як у теоретичному, так і в практичному плані.

Незважаючи на те, що протягом останніх років ці питання почали привертати до себе увагу все ширшого кола мовознавців, відставання у вивченні синоніміки загалом таке велике, що окремі навіть серйозні спроби і намагання в цьому напрямку ще не дали особливо відчутних результатів.

Лексична синоніміка найтісніше пов'язана з питанням культури мови. Знання синонімів та синонімічних виразів відіграє першорядну роль у підвищенні культури мови.

Висока мовна культура, точність у вживанні слова значною мірою зумовлюються глибоким його розумінням, тонким розрізненням значеннєвих відтінків слова, відчуттям його стилістичних барв. А це неможливе без достатнього оволодіння багатою синонімікою рідної мови, без усвідомлення семантико-стилістичної специфіки синонімів та досконалого уміння користуватися ними. Особливо цікава прикметникова синоніміка. Порівняно з іншими чатинами мови прикметник має більші потенциальні можливості вступати в синонімічні відношення. Крім широкої, розгалуженої системи значень та відтінків у значеннях, які закріпилися в загальній мові, прикметники вільніше і частіше за інші частини мови виступають у переносному чи фігуральному значеннях¹ . Прикметникові синоніми не мають самотійного вживання, а значення і відтінки прикметників зумовлюють тим іменником, до якого вони належать, бо саме іменник диктує можливість використання відповідного прикметника² .

Прикметники додають мові краси, роблячи кожен охарактеризований ними іменник прекрасним і неповторним, допомагаючи ширше розкрити його значення.

При розгляді прикметникової синоніміки у творах В.А. Симоненка вражає повнота якісної характеристики осіб, предметів, явищ та ін., якої досягає автор широким і вдумливим добором синонімічних слів.

_______________

¹ Колесник Г.М. Слово крилате, мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т.Рильського. К.: Наукова думка, 1965. 74-75 с.

² Полюга Л.М. Слово у поетичному тексту І.Франка. К.: Наукова думка, 1977. 78-79 с.

Крім численних словникових синонімів, значення яких чітко усвідомлюється поза контекстом і які становлять собою стійку основу кожного синонімічного ряду, поет шероко залучає прикметники, що набувають синонімічних властивостей під впливом контексту. Істотним джерелом і характерним складником прикметникової синоніміки в творах Василя Симоненка є індивідуально-авторські синоніми. Вони великою мірою визначають манеру поета.

Симоненко шляхом словоскладання творить нові мовні одиниці, необхідні для певних, художньо-поетичних означень. Цю особливість письма поета ми наважуємся пояснити його прагненням до образно-художнього синтезу у висловленні своїх думок почуттів, яке реалізується в художній мові.

Хоча на сьогодні у деяких дослід­ників синоніміки склалася не зовсім вірна думка про те, що прикметникова синоніміка дуже бідна, на основі ана­лізу мови поетичних творів В.А. Симоненка можна зробити ін­ші висновки.

Вивчення синоніміки певного автора або окремого твору тісно змикається з завданням вивчення мови художньої літератури. В процесі втілення ідейно-творчого замислу письменник користується багатющими словесно-виразовими ресурсами мови, серед яких синонімічні засоби відіграють першорядну роль. Основою мови творів письменника, а значить, і основою синоніміки його творів є загальнонародна мова з її лексико-синонімічним запасом. Саме вона є головною передумовою створення талановитим митцем слова значущих художніх цінностей.

Співвідношення синоніміки загальнонародної української мови з синонімікою окремого письменника становить собою відношення загального і окремого в їх нерозривній діалектичній єдності та взаємообумовленості.

"Поет – майстер художнього слова, поет-творець, – пише акад. І. К. Білодід³ , – не пасивно ставиться до мовного матеріалу, який є в його розпорядженні. Загальнонародна мова дає йому не лише сві