Освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові

Зміст

Вступ

1. Теоретичні відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові

2. Запозичення іншомовних слів в сучасній українській мові

2.. Освоєння латинської лексики в сучасній українській мові

2.2 Освоєння англійської лексики в сучасній українській мові

2.3 Освоєння старослов'янської лексики в сучасній українській мові

2.4 Освоєння грецької лексики в сучасній українській мові

2.5 Освоєнняфранцузької лексики в сучасній українській мові

2.6 Освоєння німецької лексики в сучасній українській мові

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мова відображає довколишній і внутрішній світ людини, її життєвий досвід, узагальнює результати пізнання. Вона не тільки представляє дійсність, але й сприяє накопиченню знань та ідей. Тому сучасний стан будь-якої мови – це наслідок її довготривалої історії розвитку під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються.

Найпростішою зміною, залежною від зовнішніх факторів, є запозичення чужомовних лексичних одиниць. Лексика будь-якої мови дуже різноманітна як із генетичного, так і з функціонального та структурного погляду.

Актуальність теми зумовлена:

– недостатньою вивченістю іншомовних компонентів як засобу культурного взаєморозуміння європейських народів у формі та змісті слов’янських мов;

– потребою виявити взаємозв’язок внутрішніх та зовнішніх (історичних, культурних, політичних, етнічних) чинників у засвоєнні іншомовної лексики українською мовою;

– необхідністю ґрунтовного дослідження окремих тематичних груп лексики на різних хронологічних зрізах розвитку української мови.

Темою роботи є вивчення шляхів освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові.

Метою роботи є з’ясування взаємодії внутрішньомовних та позамовних чинників у процесі запозичення іншомовних за походженням лексем українською мовою на тлі інших європейських мов.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

– окреслити особливості переймання іншомовних елементів під впливом зовнішніх чинників;

– встановити питому вагу генетичних та історичних джерел слов’янських запозичень;

– визначити наявність іншомовних запозичень у складі української лексики;

– з’ясувати особливості функціонування іншомовних за походженням лексем у сучасній українській літературній мові.

Об’єктом дослідження є іншомовні за походженням лексеми (незалежно від шляхів їх проникнення), які увійшли в мову-реципієнт у різні історичні періоди, але в синхронії існують як елементи єдиної системи.

Предметом дослідження – аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників засвоєння іншомовної лексики мовою.

Джерелами матеріалу слугували Словник української мови в 11 томах за редакцією І.К.Білодіда, Словник іншомовних слів за редакцією Л.Пустовіт, Етимологічний словник української мови у 7 томах за редакцією О.С.Мельничука (т. І-ІІІ), Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. за редакцією Л.Гумецької, Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. (вип. 1-7) (СУМ XVI-XVII ст.).

У роботі використано такі методи дослідження:

– описовий, який дав можливість інвентаризувати лексичні одиниці іншомовного походження і пояснити особливості їх функціонування на відповідному етапі розвитку мови-реципієнта;

– порівняльно-історичний, за допомогою якого здійснено порівняння мовних явищ споріднених слов’янських мов і їх розгляд в історичному аспекті;

– зіставний, який спрямовано на системне порівняння явищ української мови з іншими мовами з метою виявлення їх специфіки;

– результати етимологічного аналізу та аналізу словникових дефініцій.

Великий внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі відомі вчені, як Л. Блумфілд, У. Вайнрайх, Ю. Дешерієв, Ю. Жлуктенко, Г. Пауль, С. Семчинський, Е. Хауген та інші. У їх працях розроблено основний термінологічний апарат теорії мовних контактів, запропоновано шляхи вивчення цієї проблеми, сформульовано основні напрями дослідження міжмовної взаємодії.

Широкий інтерес до проблеми дослідження мовних контактів безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію. У сучасній лінгвістиці об’єктами дослідження були взаємодія місцевої та емігрантської мов (Б. Ажнюк, Г. Зимовець), державної мови і мови національної меншини (М. Штець), споріднених та неспоріднених мов (Д. Будняк, А. Ґудманян, В. Сімонок). У кожному випадку автори враховують різні соціомовні ситуації, розглядають соціологічні, психологічні та лінгвістичні аспекти складного процесу впливу однієї мови чи обопільного впливу мов. Результатом такого впливу є запозичення або інтерференція на всіх рівнях мовної структури.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 11 найменувань. Загальний обсяг роботи 24 сторінки.

1. Теоретичні відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові

З найдавніших часів носії різних мов спілкуються між собою: торгують, обмінюються культурними досягненнями, ведуть переговори. Внаслідок цього контактують різні мови, що призводить до запозичень. Завдяки цьому мова збагачується так само як і завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лек

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать