Витоки української художньої культури

Тема: Витоки української художньої культури

Зміст

Вступ

Розділ1. Передслов'янська доба

1.1. Культура пізнього палеоліту, мезоліту та неоліту

1.2. Культура Кіммерійсько-скіфської доби

1.3. Культура Сарматів

1.4. Вплив античних цивілізацій на культуру Північного Причорномор'я

Розділ 2. Слов'янська доба

2.1. Світоглядні уявлення слов'ян

2.2. Розвиток мистецтва у східних слов'ян

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Історія первісної доби – найскладніший для реконструкції розділ історії, в якому поряд із безсумнівно встановленим ще дуже багато недослідженого і дискусійного.

Первісна доба є початковим етапом історичного процесу, що охоплює величезний період часу – від появи на Землі людини до становлення перших соціально структурованих суспільств і держав, а також завжди супутнього їм виникнення впорядкованої писемності.

Коли йдеться про мільйони і сотні тисяч років, точна хронологія подій практично неможлива. Та й самих подій у звичному розумінні цього слова, напевно, не було. З численних характеристик перших сторінок історії складається лише загальний ескіз становлення людства і культури.

Культура – це єдина можлива для людини форма існування. Значущість культури для людства влучно виразив видатний культуролог Ю. Лотман. Одне з основних завдань людства, відзначав він, – прагнення вижити. Людство розвивається в постійному відставанні виробництва від потреб. Але протягом усієї своєї історії воно виділяло кращі сили для такої діяльності, що безпосередньо не пов'язана з виробництвом. Це означає: якщо для біологічного існування людства необхідно лише відповідне виробництво, то для існування людського суспільства потрібна культура.

Культура – складна, самонастроювальна система. У ній можна спостерігати все можливе розмаїття типів зв'язків між елементами. Але сказати, завдяки якому типу зв'язків культура конструюється як система, можна, лише уточнивши, про яку конкретно культуру йде мова. Будь-яка реально існуюча культура є надскладна єдність просторово-часових функціональних, значимих зв'язків. Але немає єдиного для всіх суспільств принципу культурної інтеграції.

У розвитку кожної національної культури значна роль належить активній взаємодії з іншими культурами. Але все ж таки стан кожної етнокультури визначається, передусім, внутрішніми процесами, а вже потім – зовнішнім впливом. Кожна національна культура обов'язково має в собі співвідношення національних та загальнолюдських цінностей, оскільки жодна культура не може розвиватися ізольовано.

У складі національної української культури можна виділити цілий ряд елементів, які характеризують і визначають її розвиток. До них можна віднести культуроформуючі чинники географічного середовища, політичну і правову культуру побуту. Крім того, важливого значення у процесах розвитку національної культури набувають особливості національного характеру та менталітету народу.

Історично так склалося, що протягом тривалого часу Українська культура перебувала у тіні інших культур. Саме ця обставина створила певний стереотип сприйняття її як вторинної і провінційної. Тим часом, самобутня культура українського народу є не лише повноправним і унікальним елементом світової культури, а і важливим чинником світового культурно-історичного процесу. Становлення і розвиток культури України можливо висвітлити тільки з урахуванням контексту розвитку світової культури та цивілізації. Отже, усвідомлення феномену української культури означає сприйняття її як цілісної системи у хода історичного розвитку та взаємозв'язку з культурами інших народів.

Розділ 1. Передслов’янська доба

1.1. Культура пізнього палеоліту, мезоліту та неоліту

Вивчення історії українського суспільства, як правило, починають з характеристики населення, яке проживало на території нинішньої України у найдавніші часи. Такий підхід переважає. Як цілісна етнічна спільність українці сформувалися порівняно недавно. Протягом тисячоліть на території сучасної України проживало багато народів, які мігрували, постійно змінювали один одного. Людські спільноти завжди розчленовувалися на дискретні групи, які ще називають племенами, невеликими народностями і навіть мікроетносами. У межах цих етнічних груп відбувалася трансляція культури від предків до нащадків, виникали й поширювалися культурні новації. Якою була спадкоємність між тими етнічними групами, які проживали на цій території тисячі років тому, визначити майже неможливо. Цілком ймовірно, що певні риси культури тих груп давніх індоєвропейців успадковані й нами, сучасними слов'янськими націями. Внаслідок постійних міграцій давнє населення України не було етнічно і культурно однорідним. До того ж не було і цілковитої зміни етносів, якась частина племені неодмінно залишалася на своїх обжитих місцях. Саме цим і могло забезпечуватися передання у спадок наступним поколінням культурного, світоглядного, мистецького досвіду. Так протягом тисячоліть різноетнічні народи створювали на території України певні культурні традиції, які з часом ставали підґрунтям української культури.

Найдавніші пам'ятки мистецтва передісторичної людини на території України відносять до доби пізнього палеоліту(25-15 тис. років тому). Пізній палеоліт характеризується появою людини розумної (Homosapiens ). У процесі повсякденної трудової діяльності мислення людини розвивалося, вона набувала

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать