Парша яблуні та заходи захисту від неї в умовах лісостепу України

Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування

Кафедра фітопатології рослин

Курсова робота по

сільськогосподарській фітопатології

Парша яблуні та заходи захисту від неї в умовах лісостепу України

студентки ФЗР I I-вищої освіти

Бігун О. І.

Київ-2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Біологічна характеристика рослини

1.2 Поширення і шкідливість хвороби

1.3 Зовнішні симптоми проявлення

Розділ 2. Біологічні особливості збудника парші

2.1 Стадії спороношення

2.2 Прогнозування хвороби

2.3 Закордонний досвід захисту насаджень

Розділ 3. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність

3.1 Заходи проти хвороб у молодих і плодоносних садах

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1 Загальні відомості про господарство

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

Висновки

Використана література

Вступ

Провідною плодовою культурою в Україні є яблуня. Але успішному вирощуванню її, одержанню стабільних урожаїв високоякісних плодів перешкоджають різні хвороби. Найбільш поширеною і шкідливою серед них є парша. Уражуючи вегетативні і генеративні органи, збудник хвороби зумовлює зменшення врожайності, погіршення товарної якості плодів, пригнічення загального стану і стійкості рослин. Встановлено, що шкідливість парші сягає 40% втрат, котрих завдають насадженням яблуні численні шкодочинні організми. Досить шкідливими є також борошниста роса, плодові гнилі та інші хвороби.

Фенологічна система захисту яблуні від хвороб, що застосовується в Україні, нарівні з позитивними ознаками має й серйозні недоліки. Особливо гострою залишається проблема захисту яблуні від парші, часті епіфітотії якої, зокрема у лісостеповій, поліській зонах та Закарпатті, а нерідко і в степовій зоні та Криму, завдають великих збитків і вимагають значних затрат на проведення захисних заходів. Широке застосування хімічних засобів при цьому зумовлює необхідність вирішення не тільки економічних, а й екологічних проблем.

Слід зауважити, що контроль розвитку парші з використанням комплексу заходів забезпечує також надійний захист яблуні від інших хвороб. У зв’язку з цим удосконалення системи інтегрованого захисту яблуні від парші є досить актуальною широкоплановою проблемою, розв’язання якої має важливе значення не тільки у підвищенні врожайності та поліпшенні товарної якості плодів, а й у подальшому розвитку екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій вирощування продукції садівництва.

Основною метою курсового проекту є удосконалення системи інтегрованого захисту яблуні від однієї з найбільш небезпечних хвороб - парші, яка б забезпечувала також надійний контроль розвитку інших хвороб при належній ефективності і обмеженні негативного впливу захисних заходів на довкілля.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

- вивчити особливості розвитку основного джерела інфекції - сумчастої стадії збудника парші і прояву хвороби залежно від умов погоди та у відповідності з фенофазами яблуні;

- раціоналізувати способи застосування фунгіцидів з урахуванням необхідності профілактики розвитку фунгіцидної резистентності у фітопатогенів;

- розробити систему захисту насаджень від парші та інших хвороб, що базується на проведенні обприскувань відповідно до фенофаз яблуні та короткострокового прогнозу періодів інфекції рослин збудником парші;

- визначити ефективність фунгіцидів у зниженні шкодочинності хвороби. - з'ясувати вплив факторів зовнішнього середовища на динаміку розвитку хвороби та розробити методи короткострокового і довгострокового прогнозу;

з‘ясувати роль основних агротехнічних заходів у обмеженні розвитку парші;

Розділ 1. Огляд літератури 1.1 Біологічна характеристика рослини

Яблуня - дерево сімейства розоцвітних. У цьому роді сімейства розоцвітних налічується близько 60 видів. Найбільш відома серед дикоростучих видів яблуня лісова. Це дерево, рідше великий чагарник висотою до 10-12 м, з розкидистої шатровидною кроною й світле - бурою й сіруватою, що розтріскується корою. Листи еліптичні або округлі, голі, молоді - сильноопушені, зверху темно - зелені, що лисніють, знизу сіро-зелені, матові. Квітки білі або рожеві, зібрані в дрібноквіткові щитки. Плоди - дрібні яблучка діаметром 4 - 5 див, кулясті або яйцеподібні, жовто-зелені або з рожевим рум'янцем, їстівні, кислі або кисло-солодкі. Цвіте в травні - червні одночасно з розпусканням листів. Плоди дозрівають у серпні - вересні й обпадають. Поширена в європейській частині країни, у підзоні змішаних і особливо широколистяних лісів. У плодах утримуються вуглеводи (фітоглікоген, 1,66% пектину), 0,4% білка, до 86 /про води.0,6/ про клітковини.0,7/ про органічних кислот (до 1.9 /о), в основному яблучна й лимонна. Є дубильні речовини.20 - 25 /про катехинів і фітонциди. Мінеральні речовини представлені наступними елементами: натрій - 26 мг /про, калій - 250, кальцій - 16, магній - 9. фосфор - 11. залізо - 2.5, мідь - 11.2, марганець - 0.3, цинк - 0,2, молібден - 0,008. кобальт - 0.002, нікель - 0.01 мг%. а також фтор, миш'як, хром, бром і йод. Яблука містять від 7 до 25 мг /про вітаміну С. від 11 до 37 мг /про вітаміну Р. невелика кількість каротину. вітаміни В1, В2 і РР. Яблука із прадавніх часів відомі як коштовний харчовий і

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать