Узгодження різномовних модулів

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
2. ОПИС АЛГОРИТМУ
2.1 Текстовий опис алгоритму роботи програми
2.2 Алгоритм роботи програми на мові Assembler
2.3 Алгоритм роботи програми на мові Pascal 3
3. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОГРАМИ НА ЕОМ
3.1 ЕОМ Pentium 80386
3.2 Стислий опис MS DOS
3.3 Стислий описWINDOWS
3.4 Стислий опис Pascal
3.5 Стислий опис Assembler
3.6 Стислий опис Debug
3.7 Опис процесу відлагодження програми
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТОК А Текст програми на мові Pascal
ДОДАТОК Б Текст програми на мові Assembler
ДОДАТОК В Лістинг програми
ДОДАТОК Г Результат роботи програми

ВСТУП
У нашу епоху комп'ютер займає певне місце в житті людини. Хтось використає комп'ютер для ігор, хтось для навчання, деякі люблять посидіти в Internet. Але всі ці комп'ютери мають загальну структури й принципи функціонування, а відповідно, і історію розвитку. Еволюційний процес, що привів до сучасних комп'ютерів, був і продовжує залишатися надзвичайно швидким і динамічним.
У першій половині XIX в. англійський математик Чарльз Беббідж спробував побудувати універсальний обчислювальний пристрій, тобто комп'ютер (Беббідж називав його Аналітичною машиною). Саме Беббідж уперше додумався до того, що комп'ютер повинен містити пам'ять й управлятися за допомогою програми. Беббідж хотів побудувати свій комп'ютер як механічний пристрій, а програми збирався задавати за допомогою перфокарт - карт із щільного паперу з інформацією, яка наносилася за допомогою отворів (вони в той час уже широко вживалися в ткацьких верстатах). Однак довести до кінця цю роботу Беббідж не зміг - вона виявилася занадто складної для техніки того часу.
В 40-ходах XX в. відразу кілька груп дослідників повторили спробу Беббіджа на основі техніки XX в. - електромеханічних реле. Деякі із цих дослідників нічого не знали про роботи Беббіджа й перевідкрили його ідеї заново. Першим з них був німецький інженер Конрад Цузе, що в 1941 р. побудував невеликий комп'ютер на основі декількох електромеханічних реле. Але через війну роботи Цузе не були опубліковані. А в США в 1943 р. на одному з підприємств фірми IBM американець Говард Ейкен створив могутніший комп'ютер за назвою "Марко-1". Він уже дозволяв проводити обчислення в сотні разів швидше, ніж вручну (за допомогою арифмометра), і реально використався для військових розрахунків.
Однак електромеханічні реле працюють досить повільно й недостатньо надійно. Тому починаючи з 1943 р. у США група фахівців під керівництвом Джона Мочлі й Преспера Екерта початку конструювати комп'ютер ENIAC на основі на основі електронних ламп. Створений ними комп'ютер працював у тисячу разів швидше, ніж Марко-1. Однак виявилося, що більшу частину часу цей комп'ютер простоював - адже для завдання методу розрахунків (програми)у цьому комп'ютері доводилося протягом декількох годин або навіть декількох днів приєднувати потрібним образом проведення. А сам розрахунок після цього міг зайняти всього лише кілька хвилин або навіть секунд.
Щоб спростити й прискорити процес завдання програм, Мочлі й Екерт стали конструювати новий комп'ютер, що міг би зберігати програму у своїй пам'яті. В 1945 р. до роботи був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, що підготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана багатьом ученим й одержала широку популярність, оскільки в ньому фон Нейман ясно й просто сформулював загальні принципи функціонування комп'ютерів, тобто універсальних обчислювальних пристроїв. І дотепер переважна більшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, які виклав у своїй доповіді в 1945 р. Джон фон Нейман. Перший комп'ютер, у якому були втілені принципи фон Неймана, був побудований в 1949 р. англійським дослідником Морісом Уілксом.
В 40-х й 50-х роках комп'ютери створювалися на основі електронних ламп. Тому комп'ютери були дуже більшими (вони займали величезні зали), дорогі й ненадійними - адже електронні лампи, як і звичайні лампочки, часто перегоряють. Але в 1948 р. були винайдені транзистори - мініатюрні й недорогі електронні прилади, які змогли замінити електронні лампи. Це привело до зменшення розмірів комп'ютерів у сотні разів і підвищенню їхньої надійності. Перші комп'ютери на основі транзисторів з'явилися наприкінці 50-х років, а до середини 60-х років був створений і значно більше компактні зовнішні пристрої для комп'ютерів, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю всього 20 тис. діл. (комп'ютери 40-х й 50-х років звичайно коштували мільйони діл.).
Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання й спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кремнію транзистори й всі необхідні з'єднання між ними. Отримані електронні схеми стали називатися інтегральними схемами, або чипами. В 1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на інтегральних схемах, а в 1970 р. фірма Intel початку продавати інтегральні схеми пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалося розмістити на одиницю площі інтегральної схеми, збільшувалося приблизно вдвічі щороку, що й забезпечує постійне зменшення вартості комп'ютерів і підвищення швидкодії.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию