Теорія раціональних сподівань

Зміст

Розділ 1. Теорія раціональних сподівань як елемент сучасної неокласичної теорії

1.1 Зміст теорії раціональних сподівань

1.2 Р.Лукас як фундатор теорії раціональних сподівань

Висновок

Список використаної літератури

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОЇ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРИЇ

Теорія раціональних очікувань означає, власне кажучи, у більше широкому плані відродження неокласичних принципів, що базуються на методологічних посилках теорії загальної рівноваги Л. Вальраса, навчаннях А. Маршалла й Дж. Кларка, працях К. Векселя, И. Фишера, Ф. Хайкера.

Теоретики раціональних очікуваньповністю покладаються на механізм ринкового саморегулювання економіки. Ринкові зв'язкизаймають у їхніх побудовах особливе місце. Вони виходять із того, що ринки постійно перебувають у стані рівноваги. Приймається як незаперечний факт, що попит завжди дорівнює пропозиції, оскільки механізм ринкового саморегулювання оперативно усуває будь-які відхилення в їхньому співвідношенні. Так, якщо попит перевищить пропозиція - вступає в дію ріст цін, що приводить попит у відповідність із пропозицією. Падіння попиту на товари, навпроти, веде до зниження цін до необхідного рівня, що врівноважує попит та пропозицію. Концепція раціональних очікувань припускає, що в ході конкуренції приводяться в дію всі важелі саморегулювання, що ефективно самонабудовують економічну систему і які забезпечують її рівновагу. Прихильники цієї концепції виходять із того, що коливання виробництва або зайнятості найбільш характерні, як правило, для рівня фірми або галузі. У рамках національної економіки переважає тенденція до їхнього вирівнювання. Раціональні очікування сприяють розчищанню всіх видів ринків, приведенню їх у стан, що забезпечує стійкість економіки, оскільки господарські агенти можуть гнучко реагувати на будь-які відхилення економічної кон'юнктури, діяти відповідно до принципів оптимізації, орієнтуючись на реальні економічні показники й результати. Автори теорії раціональних очікувань не заперечують можливості циклічних коливань виробництва. Однак ігноруючи дійсну основу циклічних коливань, вони розглядають їх як результат помилок, що допускають економічними суб'єктами протягом короткострокового періоду. Причиною можливих помилок уважається неякісна, перекручена інформація, що заважає правильно оцінити кон'юнктуру й розробити реальні прогнози.

Одним з факторів, з якими необхідно вважатисягосподарським агентам при розробці на основі раціональних очікувань таких прогнозів свого економічного становища й доходів, автори нової класики називають державне втручання в господарський процес, дії урядових органів. Вони переконані в тім, що господарські агенти в стані вловлювати, раціонально очікувати й ураховувати у своїй діяльності будь-які міри економічної політики держави й відповідно реагувати на них своїми господарськимирішеннями. Прихильники концепції раціональних очікуваньвідкидають державне регулювання економіки, а міри економічної політики вважають неефективними й безперспективними. Більше того, що регулює втручання держави, представлене найчастіше непослідовної, а те й некомпетентною економічною політикою, вони розглядають як основу циклу, головної причини відхилень від природного рівня виробництва й безробіття. Кейнсіанська система антициклічного регулювання вважається причиною розв'язання в 70-і роки галопуючої інфляції й стагфляції.

Ще до того, як заявила про себе школа раціональних очікувань, М. Фридмен, включивши у свою модель адаптивні очікування, доводив неефективність кейнсіанського державного антициклічного регулювання. Це положенняобґрунтовувалося тим, що довгострокові значення зайнятості й випуску продукції в умовах ринкової економіки неминуче відповідають певним природним рівням, що залежать від інституціональних, структурних характеристик економічної системи й не підвладним державному регулюванню, політиці точного настроювання. Стосовно до короткострокових періодів положення, на його думку, міняється.

Тут економічна політика уряду в стані впливати на зайнятість і випуск продукції, що можливо, однак, тільки за рахунок нарощування темпів інфляції. У короткостроковому плані монетаристи допускають використання кривійФиллипса, хоча в довгостроковому плані, на їхню думку, вона губитьзміст, вироджується, перетворюючись у вертикальну пряму.

1.1. ЗМІСТ ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ

Теорія раціональних очікувань. Представники цього плину (Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес) намагаються створити модель, щоформализирует суб'єктивне поводження виробників і споживачів, прогнозуючи їхню реакцію на зміни політики й ринковийэкономической ситуації. Заперечуючи необхідність державного втручання в економіку, вони опираються на тезу про типовість економічногоповодження, щоврівноважує ситуацію й нівелює будь-які політичнірішення. Шанувальники теорії виділяють два підходи до оцінки очікувань: “адаптивні очікування” і “раціональні очікування”. “Адаптивні очікування” опираються на колишній досвід – знання наслідків певнихекономічних дій, облікколишніх помилок, – і визначаютьпристосувальні реакції фірм і споживачів доекономічної ситуації, стратегію їхнього поводження. “Раціональні очікування” базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки відсотка, наслідку конкретної економічної політики, вплив урядових