Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
1. Населення як демоекономічна категорія
Людські ресурси– це специфічні та найважливіші з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку, людські ресурси – це працівники, що мають певні професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал.
Природною основою розвитку суспільства є народонаселення як сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу. Роль його полягає в тому, що воно виступає виробником і споживачем матеріальних і культурних благ та послуг, і тим самим обумовлює розвиток суспільства.
Населення– це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя. Це процес постійного відтворення поколінь людей внаслідок взаємодії народження та смертності. Населення разом із природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Розвиток народного господарства країни можливий лише за наявності певної чисельності населення, яке здійснює трудову діяльність.
Взаємозв’язок та взаємодія між населенням і розвитком господарства – процес історичний, оскільки людина, з одного боку, – активна продуктивна сила, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого – вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність.
Людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює можливості економічного розвитку країни.
Зайнята в суспільному виробництві частина населення є найбільш продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина – на розвиток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності позначаються як на споживчому, так і на структурному рівнях. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Тому економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.
Чисельність і динаміка населення, його головні вікові групи (до-працездатного, працездатного й після працездатного віку) впливають на абсолютну величину й структуру фондів нагромадження та споживання.
Наприклад, від чисельності й питомої ваги населення, молодшого за працездатний вік, залежать масштаби формування нових робочих місць для тих, хто входить у працездатний вік, а також будівництво об’єктів системи освіти, охорони здоров’я, дитячих закладів, житлового фонду.
Найбільш суттєвий вплив на розвиток економіки мають характер і темпи зростання (зменшення) населення, зміна рівнів народжуваності та смертності, статевовікова, освітня, професійно-кваліфікаційна структури населення, міграції та розміщення його на території країни.
Історично чисельність населення в Україні протягом століть змінювалася таким чином (табл. 3.1):
Таблиця 1. Динаміка чисельності населення в Україні
| Рік | Чисельність населення, млн. осіб. |
| 1300 р. | 3,2 млн. осіб. |
| 1991 р. | 51,9 млн. осіб. |
| 1400 р. | 3,7 млн. осіб. |
| 1500 р. | 4,7 млн. осіб. |
| 1600 р. | 5,2 млн. осіб. |
| 1897 р. | 27,2 млн. осіб. |
| 1913 р. | 35,2 млн. осіб. |
| 1940 р. | 41,3 млн. осіб. |
| 1959 р. | 41,9 млн. осіб. |
| 1970 р. | 47,1 млн. осіб. |
| 1979 р. | 49,8 млн. осіб. |
| 1986 р. | 51,0 млн. осіб. |
| 1996 р. | 51,3 млн. осіб. |
| 1999 р. | 50,3 млн. осіб. |
| 2001 р. | 48,9 млн. осіб. |
| 2002 р. | 48,5 млн. осіб. |
| 2003 р. | 48,0 млн. осіб. |
| 2004 р. | 47,6 млн. осіб. |
| 2005 р. | 47,3 млн. осіб.* |
Таблиця 2. Чисельність, склад і показники природного руху населення України
| Одиниця виміру | Роки | |||||||
| 1992 | 1996 | 1998 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004 | ||
| Чисельність населення в тому числі | млн. осіб | 52,1 | 51,3 | 50,2 | 49,4 | 48,4 | 48,0 | 47,6 |