Статистичне вивчення робочої сили та робочого часу

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра економіки

Курсова робота

зі статистики

на тему "Статистичне вивчення робочої сили та робочого часу"

Студентки групи ЕФ-62

Лисиці Богдани Вікторівни

Викладач Лямцев Олександр Вікторович

Дата подання роботи на рецензування

Суми - 2007

Зміст

Вступ

1. Завдання статистики робочої сили і робочого часу

1.1 Вивчення складу та розподілу робочої сили

1.2 Показання чисельності та руху робочої сили

1.3 Статистичне вивчення використання робочих місць

1.4 Статистичне вивчення якості робочої сили

2. Статистика використання робочого часу

2.1 Облік використання робочого часу

3. Статистичне використання робочої сили і робочого часу в Україні

3.1 Робоча сила

3.2 Зайнятість робочої сили

3.3 Вивчення рівня безробіття

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна статистика окремо вивчає потенціальну робочу силу (трудові ресурси), працівників, зайнятих у суспільному виробництві (економічно активне населення), та тих, які зайняті у сфері матеріального виробництва.

Робочий час е універсальним вимірником кількості трудових витрат на виробництво.

Економія робочого часу - важливий фактор зростання ефективності і використання трудових ресурсів народного господарства.

До завдань статистики належать вивчення складу, чисельності та розподілу робочої сили у народному господарстві, її галузевого та територіального руху, підготовки кадрів, використання працюючих та робочого часу.

Перехід до ринкових відносин на сучасному етапі розвитку ставить перед статистичними органами ряд важливих завдань щодо перебудови аналітичної роботи з вивчення зайнятості трудових ресурсів, перерозподілу робочої сили, перепідготовки кадрів, ринку пращ тощо.

Ці питання набувають важливого, передусім практичного і одночасно суспільно-політичного значення, оскільки зачіпають інтереси кожного громадянина і країни в цілому.

1. Завдання статистики робочої сили і робочого часу

1.1 Вивчення складу та розподілу робочої сили

Склад та розподіл працівників, зайнятих у народному господарстві, визначається статистикою за допомогою групувань.

На рівні народного господарства статистичні органи проводять групування працівників за суспільними групами, сферами суспільного виробництва та їх галузями, характером праці (фізична, розумова та ін), рівнем освіти, участю у виробництві засобів виробництва та предметів споживання, розподілом зайнятих по регіонах та ін.

Склад працівників матеріального виробництва вивчається за ознаками характеру виробничої діяльності та участі у виробничому процесі.

За характером виробничої діяльності розрізняють персонал основної та неосновної діяльності. Працівники, які беруть участь у виробництві профільної для підприємства продукції, входять до основного персоналу. Особи, пов’язані з виготовленням продукції яка відноситься до інших галузей, становлять персонал неосновної діяльності. Окремо статистична звітність здійснює облік персоналу невиробничих підрозділів підприємств.

Розподіл працівників за характером виробничої діяльності у конкретних галузях матеріальної сфери має свої особливості. Так, у промисловості відокремлюють промислово-виробничий персонал і персонал непромислових підрозділів, у будівництві - осіб, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, працівників підсобних виробництв, обслуговуючих та інших підрозділів.

За характером участі у виробничому процесі розрізняють групування працівників на осіб, які зайняті безпосередньо на виробництві (робітники), та тих, що забезпечують організацію виробництва (фахівців).

Поряд з цими основними групуваннями робочої сили статистичні органи систематично вивчають склад працюючих за ознаками статі, віку, стажу роботи, професіями, кваліфікацією, рівнем освіти, форм організації та оплати праці. Ця інформація дає змогу удосконалювати склад робочої сили, її розподіл та використання, планувати на внутрішньогосподарському та галузевому рівні підготовку кадрів та їх рух і відтворення.

1.2 Показання чисельності та руху робочої сили

Головним показником звітності підприємств та організацій по праці є середньоспискова чисельність працівників. Її використовують для розрахунків значної кількості важливих якісних показників роботи підприємств (продуктивність праці, середня заробітна плата, фондоозброєність та ін). Середньоспискова чисельність характеризує розміри робочої сили, яку мало підприємство у звітному періоді, і за своїм змістом являє собою середню арифметичну зі спискового складу; працівників за кожен день періоду.

Цей показник можна встановити діленням суми спискової чисельності працівників за усі дні місяця (включаючи дні відпочинку) на загальну кількість календарних днів.

Спискове число працюючих за будь-який день складається з кількості осіб, які з’явилися на роботу, та осіб, які не з’явилися за тих чи інших причин. У зв’язку з цим середньоспискову чисельність працюючих за місяць за даними табельного обліку дістають діленням загальної суми явок та неявок на кількість календарних днів періоду.

За більші періоди часу (квартал, рік) середньоспискову чисельність визначають як просту середньоарифметичну за даними поміс

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать