Закони попиту та пропозиції

Вступ

Ринок є високоорганізованою інституцією, де в результаті взає­модії попиту і пропозиції встановлюються рівноважні ціни. По­пит і пропозиція – головне ядро ринкової системи, її рушійні си­ли. Водночас взаємодія попиту, пропозиції і ціни є визначальною у формуванні економічної поведінки споживачів (покупців) і виробників (продавців). Аналіз попиту і пропозиції стосується кон­курентного ринку, який характеризується великою кількістю по­купців і продавців, отже, йдеться про ринковий попит і пропози­цію за умов вільної конкуренції.

За товарної форми виробництва суспільний зв’язок між виробниц­твом і споживанням опосередковується товарно-грошовими відно­синами (купівлею-продажем товарів), що регулюються ринковим механізмом. Основними його елементами є попит, пропозиція і ці­на. Саме ринковий механізм єднає покупців (споживачів) товарів як носіїв попиту і продавців (виробників), які уособлюють пропо­зицію, тому стан ринку і ціна, за якою продається товар, завжди визначаються співвідношенням величини попиту і пропозиції.

Необхідність у товарах постає як потреба в них. У ринковій економіці потреби набувають форми попиту і задовольняються купівлею товару. Вона здійснюється тільки за певну плату, вна­слідок відмови від задоволення інших потреб. Це означає, що по­пит пов’язує кількість товарів, які купують, з альтернативами, від яких необхідно відмовитися заради придбання цієї кількості товарів. Він постає як прагнення і можливість отримати товар за відповідну ціну.

За ринкової економіки зв’язок виробництва і споживання опосередковується не лише по­питом, а й пропозицією. Якщо попит є ринковою формою потреб, споживання, то пропозиція – ринковою формою виробництва та його безпосередньою функцією. Саме результати виробництва утворюють матеріально-речовий зміст пропозиції. Однак, буду­чи похідною виробництва, пропозиція якісно, просторово і кіль­кісно не тотожна йому. Якісна відмінність зумовлена тим, що виробництво є процесом виготовлення товарів, а пропозиція – початковою стадією їх реалізації. Крім того, виробництво передує у часі пропозиції. Просторові розбіжності виявляються у тому, що товари, як правило, виробляють в одному місці, а пропонують для реалізації в інших. Кількісна неоднаковість виробництва і пропозиції полягає у тому, що в одних випадках обсяг виробниц­тва товарів у країні перевищує їх пропозицію на внутрішньому ринку (певна кількість експортується), в інших – є меншим за пропозицію (вплив імпорту). На пропозицію як безпосередню функцію виробництва опосередковано (через попит) впливають потреби, споживання: саме попит визначає обсяг, структуру ви­робництва товарів, а відповідно – обсяг і структуру пропозиції.

У взаємодії пропозиції і попиту формуються ринкові ціни на товари і послуги, які за різних обставин можуть по-різному відхи­лятися від їх вартості. Якщо попит існує на ринку у грошовій фор­мі, то пропозиція – у товарах і послугах. Попит формує структу­ру та обсяг пропозиції – кількість товару, яку продавець прагне продати на ринку протягом одиниці часу і за певних умов.

З всього вище зазначеного випливає, що питання які стосуються попиту і пропозиції на будь-якому ринку чи в будь-якій державі є актуальними.

Основним завданням і метою цієї роботи є поглиблене вивчення таких понять як попит, пропозиція та їх еластичність. А також вивчення їх взаємозалежностей.

1. Економічна природа , фактори та закон попиту.

У ринковій економіці все більша частина потреб набуває специфічної форми прояву. Вони отримують гро­шове вираження, тобто трансформуються у попит. У зв’язку з цим інколи говорять, що попит на товар – це по­треба в ньому, підкріплена грошима. За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактич­них, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризує взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) ба­жають купувати за інших однакових умов протягом пев­ного періоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту. Шкалу попиту пода­ють за допомогою табличного методу, а криву попиту – графічного методу[6].

У табл. 1 додаток А наведено ті кількості продукту (курчатини), які домогосподарства хочуть і можуть купити за відповід­ною ціною. Кількість або величина попиту – це одна з го­ловних його характеристик. Розглянемо останнє поняття детальніше.

В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринко­вий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному ви­падку, про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індиві­дуальна величина попиту).

Кількість попиту на ринку деякого товару – це загальна величина цього товару, яку всі його споживачі хочуть і мо­жуть купити за певну ціну упродовж визначеного періоду часу. Зауважимо, що хочуть і можуть купити тут не слід розуміти так, що саме ця, а не інша, кількість товару буде куплена. Щоб зрозуміти це, звернімо увагу на три важливі моменти, що стосуються поняття „кількість попиту”.

По-перше, кількість попиту завжди є бажаною кількіс­тю. Це та кількість блага, яку споживачі хочуть купувати за