Проблеми макроекономічного регулювання економіки України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Макроекономіка»

на тему

«ПРОБЛЕМИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ»

Студент групи ЕМ-21 економічного факультету Керівник роботи: ст. викладач

Р.А. Шеремет Т.Д. Дюбанькова

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ.. 8

1.1. Основні форми впливу держави на соціально-економічний розвиток 8

1.2. Основні методи макроекономічного регулювання економіки. 10

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ СФЕР ТА ОБ'ЄКТІВ.. 21

2.1. Виробнича діяльність як сфера макроекономічного регулювання. Регулювання міжгалузевих і міжрегіональних пропорцій. 21

2.2. Державна підтримка малого підприємництва. 24

2.3. Фінансові ресурси як сфера державного впливу. 28

2.4. Державний вплив на інноваційну діяльність, науку і науково-технічний прогрес. 30

2.5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 31

ВИСНОВКИ.. 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 38

ДОДАТКИ.. 40

ВСТУП

Мета роботи: Викласти основний теоретичний матеріал: основні визначення, види, методи, об’єкти, суб’єкти макроекономічного регулю­вання економіки України; визначити актуальні проблеми макроекономічного регулювання окремих сфер та об’єктів економіки України.

Структура курсової роботи:

1) У першому розділі розглядаються основні форми впливу держави на соціально-економічний розвиток та основні методи макроекономічного регулювання економіки.

2) У другому розділі розглядаються особливості макроекономічного регулювання окремих сфер та об’єктів економіки, зокрема виробничої діяльності, фінансових ресурсів, інноваційної, наукової та науково-технічної діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, малого підприєм­ництва.

Актуальність теми. Загальновизнано, що ринок є основним регулятором змішаної економіки. Ринковий механізм об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту.

Особлива роль належить ринку в здійсненні ефективного розподілу ресурсів: вони спрямовуються на виробництво найпотрібніших суспільству товарів та послуг.

Ринок спонукає підприємців розробляти та застосовувати новітні ефективні технології. В умовах ринкової економіки відбувається відбір найбільш дієздатних товаровиробників, оскільки конкурентне середовище вилучає із виробничого процесу ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкового господарства.

Разом з тим ринок ніколи не був ідеальною формою організації суспільного виробництва. Як суб'єкт макроекономічного регулювання, він має певні обмеження, які можна згрупувати за кількома напрямами.

По-перше, ринок не володіє досконалим механізмом протистояння економічній нестабільності, що проявляється в затяжних спадах виробниц­тва, надмірному безробітті, високих рівнях інфляції тощо.

По-друге, ринок має здатність реагувати лише на індивідуальні запити людей і не має важелів, здатних забезпечити людей суспільними благами, тобто товарами й послугами колективного споживання, як то: послуги державного управління, утримання національної армії, міліції, системи охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо.

По-третє, ринок, навіть сучасний, не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові умови істотний вплив можуть справляти монополії. Впливаючи на обсяг виробництва й ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції й створюють умови для такого розподілу ресурсів, який враховує не суспільні, а корпоративні інтереси. Ринкова економіка до цього часу не виробила надійного імунітету протистояння монополізму.

По-четверте, взаємодія людей у ринкових умовах породжує побічні негативні наслідки, які називаються зовнішніми ефектами:

3) нерівність у доходах;

4) нерівномірність розвитку регіонів;

5) порушення екологічних умов;

6) відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.

Названі та деякі інші недоліки ринкової системи можуть бути компенсовані лише з допомогою державного втручання в економіку. Отже, держава на сучасному етапі об'єктивно змушена виконувати певні функції, спрямовані на регулювання економіки. Головними серед них є такі:

1) Розробка напрямків соціально-економічного розвитку країни для визначення головних цілей, пріоритетів та засобів розвитку економіки. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин, на відміну від планової економіки, мають орієнтуючий та рекомендаційний характер.

2) Формування правових засад функціонування економіки. Для цього держава визначає правовий статус кожної з форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окремими ринковими суб'єктами. Спираючись на економічне законодавство, держава тим самим виконує роль своєрідного арбітра у сфері господарських відноси

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать