Методи і моделі прогнозування в державному регулюванні економіки

Курсова робота

З дисципліни: “Національна економіка”

Тема:

„Методи і моделі прогнозування в державному регулюванні економіки”

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Характеристика прогнозування в економіці

1.1 Теоретичні основи сутності прогнозування

1.2 Порівняльна характеристика прогнозування в Україні з прогнозуванням в зарубіжних країнах

Розділ 2. Макроекономічне прогнозування в системі державного регулювання економіки

2.1 Макроекономічне прогнозування, його принципи і функції

2.2 Напрями вдосконалення системи прогнозування в системі державного регулювання

Розділ 3. Моделі і методи прогнозування в державному регулюванні економіки

3.1 Методологія прогнозування

3.2 Методи прогнозування макроекономічних процесів

ВИСНОВКИ

Список літератури

Вступ

Становлення ринкових відносин в Україні вимагає, насамперед, формування нового господарського механізму, у якому центральне місце займає державне регулювання економікою. Для виконання функцій державного регулювання та правильного рішення сьогоднішніх економічних завдань необхідно передбачати наслідки багатьох господарських явищ і процесів. У зв'язку із цим прогнозування соціально-економічних параметрів країни на всіх рівнях управління здобуває особливу значущість. За організаційною ознакою система науково обґрунтованих прогнозів повинна включати складання Державного прогнозу економічного й соціального розвитку країни, прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.

В умовах становлення в Україні ринкових відносин відбувається оновлення методологічних і практичних засад державного регулювання економіки. Засобами регулювання, складовими якого є прогнозування, програмування, стимулювання та контроль, у розвинених країнах здійснюється координація державних управлінських рішень і раціонально розподіляються ресурси не тільки за галузевою, територіальною, а ще і за часовою ознакою.

Проблема здійснення пошукових (теоретико-дослідницьких) прогнозів пов'язана з малим періодом дослідження об'єкта, оскільки для аналізу й моделювання можуть застосовуватися дані статистичної звітності з 1996 року (час введення національної валюти). Тому багато прогнозів соціально-економічних показників зараз одержують не формалізованими (математико-статистичними) методами, а експертними, заснованими на суб'єктивній думці фахівців. Формалізовані ж методи, застосовувані на коротких рядах економічної динаміки, не дозволяють прийняти однозначне рішення щодо моделі й відповідно прогнозу, можуть стати причиною одержання так званого “віяла прогнозів”.

Аспекти прогнозування достатньо висвітлюються у працях зарубіжних і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у створенні теоретико-практичної наукової бази економічного програмування та прогнозування належить академікам Геєцу В.М., Лукінову І.І., вченим-економістам Беседіну В.Ф., Гончарову Ю.В., Євдокимовій І.М., Крючковій І.В., Панасюку Б.Я., Пашуті М.Т., Савченку А.Г., Якубовському М.М. та іншим.

Вдосконалення методичного забезпечення прогнозування основних показників розвитку економіки є нагальною потребою для виявлення позитивних і негативних пропорцій й тенденцій, обґрунтування доцільних напрямків та заходів розвитку економіки.

Узагальнюючи все вище наведене, можна стверджувати про актуальність даної теми.

Метою курсової роботи є дослідження методів і моделей прогнозування розвитку економіки в підвищенні ефективності управлінських рішень при розробці економічної політики завдяки вдосконаленню макроекономічної та галузевої структури.

Розділ 1. Характеристика прогнозування в економіці

1.1 Теоретичні основи сутності прогнозування

Сутність поняття «прогноз».Під прогнозом розуміють науково обгрунтоване судження про можливий стан об'єкта у майбутньому. Прогноз – це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення, це зусилля, які докладаються з метою розрахувати майбутнє. Виходячи з того, що, прогнозування поєднує в собі два елементи – передбачення і пропонування, виділяють пошуковий і нормативний прогнози.

Пошуковий прогноз носить здебільшого теоретико пізнавальний (науково-дослідний) характер, не враховує цілеспрямованих дій з боку суб'єктів управління. Його завдання – з'ясувати, як буде розвиватися досліджуваний об'єкт при збереженні існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз носить управлінський характер, пов'язаний з можливістю прийняття на основі отриманих знань управлінського рішення. Він розробляється на основі наперед визначених цілей (нормативів).

За об'єктами прогнозування у системі прогнозів вирізняють такі три основні групи прогнозів:

- прогнози ресурсів (прогнози природних ресурсів, запасів природної

- сировини і стану природного середовища, демографічні, науково-технічного прогресу);

- прогнози розвитку економіки (прогнози розвитку галузей економіки або народногосподарських комплексів, динаміки, темпів і факторів економічного зростання, міжгалузевих структурних зрушень, розміщення продуктивних сил);

- прогнози суспільних потреб (виробничих, особистих, загальнодержавних, підвищення життєвого рівня населення, процесів соціального розвитку, зовнішньо-політичні і військово-стратегічні).

За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на оперативні, короткострокові, середньострокові і довгострокові. У соціально-еконо

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать