Організаційна система в інноваційному підприємстві

Курсова робота

Дисципліна: Інновації

ТЕМА : Організаційна система в інноваційному підприємстві

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ВИДИ ІННОВАЦІЙ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Поняття інновацій й інноваційного процесу

1.2 Види інновацій й їхня класифікація

1.3 Організаційні структури інноваційного менеджменту

2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційні структури інноваційних організацій

2.2 Відособленості організаційних структур дослідницьких організацій

3. РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ СУЧАСНИХ УКРАІНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Передача прав власності на не використовувані основні фонди

3.2 Дроблення великих підприємств на ряддрібних

4. ІННОВАЦІЙНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ Й РІШЕННЯ

4.1 Стан інноваційної діяльності в промисловості України

4.2 Рейтинги регіонів щодо стану інноваційної діяльності

4.3 Організаційно-економічні механізми вдосконалення інноваційної діяльності

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Науково-технічний прогрес, визнаний в усім світі як найважливіший фактор економічного розвитку, всі частіше й у західної, і у вітчизняній літературі зв'язується з поняттям інноваційного процесу. Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво й керування. Він складається в одержанні нововведення й простирається від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином, весь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання.

Існує безліч форм керування інноваціями на самих різних рівнях: від підрозділів корпорацій до держави, у цілому покликаного в сучасних умовах здійснювати спеціальну економічну політику. Як і практично всяка інша політика, вона неоднакова в різних країнах, хоча й підлегла однієї й тієї ж мети: стимулюванню інноваційної активності й розвитку науково-технічного потенціалу. Процес менеджменту інновацій в умовах прискорення темпів науково-технологічного прогресу жадає від організаційних структур здатності до швидкого впорядкування й гнучкої адаптації. Нові методи швидкої й ефективної реалізації інноваційних завдань, новий зміст виробничої діяльності, нові вимоги до ресурсного забезпечення визначають нетрадиційний підхід до організаційного проектування.

Організаційна структура керування – одне із ключових понять менеджменту, тісно пов'язане із цілями, функціями, процесом керування, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. У рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації й прийняття управлінських рішень), у якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Структуру можна зрівняти з каркасом будівлі управлінської системи, побудованим для того, щоб всі процеси, що протікають у ній, здійснювалися вчасно і якісно.

Таким чином, під організаційною структурою керування необхідно розуміти сукупність управлінських ланок, розташованих у строгій співпідпорядкованості й взаємозв'язку що забезпечується між керуючими й керованою системами.

У цей час є досить багато публікацій закордонних і російських учених по нових організаційних формах комерційних організацій. Найбільш повно цю тему розглянув професор Виханський О. Р. у роботі. Однак конкретних науково-методичних рекомендацій з організаційного проектування інноваційних організацій (підрозділів), включаючи технологічні, дотепер запропоновано не було, що є наслідком слабко розвитої практики створення й функціонування подібних організацій в умовах сучасної економіки й неможливості, прямого переносу досвіду в цій області високорозвинених країн світу. Разом з тим наявні розробки в розглянутій галузі дозволяють сформулювати підхід до нових, організаційних структур інноваційних організацій.

1. ВИДИ ІННОВАЦІЙ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Поняття інновації й інноваційного процесу

У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у нашій країні протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних досліджень науково-технічного прогресу.

Термін "інновація" став активно використовуватися в перехідній економіці як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне рішення" і т.п.

У літературі налічуються сотні визначень. Наприклад, по ознаці змісту або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські та ін.

Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз всіх стадій і подстадій), закономірності процесу впровадження й т.п. Різні автори, переважно закордонні (Н. Мончев, І. Перлаки, Хартман В. Д., Менсфілд Е., Фостер Р., Твіст Б., І. Шумпетер, Роджерс Е. й ін.) трактують це поняття залежно від об'єкта й предмета свого дослідження[11].

Наприклад, Б. Твіст визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея здобувають економічний зміст. Ф. Ніксон вважає, що інновація - це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів й устаткування. Б. Санто вважає, що інновація -

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать