Облік витрат на підприємстві №1

Зміст
Вступ
1. Економіко-організаційна характеристика підприємства
2. Розгляд нормативно-правових актів
3. Сутність витрат та їх класифікація
4. Облік виробничих витрат
5. Склад та облік операційних витрат
6. Облік фінансових витрат та інвестиційної діяльності
7. Облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляції
8. Методи обліку витрат
9. Відображення витрат в облікових регістрах та звітності
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
витрати облік звітність контроль
В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.
На відміну від інших видів обліків, бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління.
Основний фінансовий результат діяльності підприємства – це прибуток, який є основою і джерелом засобів для подальшого його розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв’язано зі зниженням витрат.
Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.
Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік витрат, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємств і об’єднань.
Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.
Проблема зменшення витрат на підприємстві, відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку, завжди була і буде на першому місці. Кінцева мета будь-якої діяльності - одержання прибутку. А для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз витрат.
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу.
Облік витрат - це сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного тимчасового періоду процесів постачання, виробництва і реалізації продуктів його праці за допомогою їх (процесів) кількісного вимірювання (в натуральних і вартісних показниках), реєстрації, групування і аналізу в розрізах, що формують собівартість готової продукції.
Проблеми пов’язані з термінології, організації та методики обліку витрат є предметом дискусії багатьох науковців. Тому питання пов’язані з обліком витрат є не до кінця розкритими і потребують детальнішого вивчення.
Ці всі фактори підкреслюють актуальність обліку витрат.
Мета написання даної роботи полягає в з’ясовані сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю.

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства
Повна назва підприємства – Товариство з Обмеженою Відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма «Ковель» (надалі ВКФ «Ковель»).
ВКФ «Ковель» охоплює в собі:
- контору, де працюють штатні працівники;
- швейний відділ;
- механічний цех;
- склад;
Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування.
Згідно Статуту ВКФ «Ковель», основними цілями і напрямами діяльності підприємства є:
- виробництво і реалізація продукції легкої промисловості;
- проведення торгово-закупівельних операцій.
Основною діяльністю ВКФ «Ковель» є виробництво та реалізація продукції легкої промисловості ( одяг, пальта, спецодяг). По сумісництву підприємство отримує прибуток від діяльності магазину, що розташований на території фірми.
Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до діючого законодавства.
Джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток , амортизаційні відрахування, а також інші надходження.
З метою організації бухгалтерського обліку на підприємстві розроблений та затверджений наказ про облікову політику (додаток 1). Згідно цього наказу на підприємстві:
- амортизація малоцінних необоротних активів здійснюється при відпуску їх в експлуатацію за нормою амортизації 50 %;
- оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів при відпуск у виробництво чи у іншому вибутті здійснювати за ідентифікованою собівартістю;
- заробітна плата нараховується: -за штатним розписом по окладах – для інженерно-технічних працівників і службовців; по окладах і годинних тарифних ставках – робітникам інших професій
- за відрядними розцінками – для робітників основного виробництва – пошивочний і розкрійні цехи;
- встановити попередільний метод обліку витрат;
- на рахунку 23 «Виробництво» вести слідуючи субрахунки 231 «Основне виробництво», 232 «Допоміжне виробництво»;
- резерв сумнівних боргів не формується;
- для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами на застосовувати бухгалтерські рахунки класу 8 Плану рахунків.
- податковий облік вести згідно із законодавством України.
Для економічної характеристики ВКФ «Ковель» у таблиці 1.1 наведені основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства за 2007-2009 роки.
Із таблиці 1.1 випливає, що за ці останні 3 роки фінансово-господарська діяльність підприємства спадає. Витрати, які пов’язані із діяльністю підприємства також спадають. Дана ситуація доказує, що економіка криза торкнулась не лише України, а й країни Європи. Тому, що діяльність ВКФ «Ковель» спирається на укладанні договорів-замовлення із закордонними підприємствами.
Оцінку динаміки загального обсягу витрат та їх структури можна зробити за результатами загального аналізу ( табл. 1.2).
На рівень прибутку від реалізації продукції впливає такий чинник, як зміна показника собівартості продукції. Надпланове зниження собівартості реалізованої продукції дозволяє одержати додатковий прибуток, що дорівнює розміру сумі зниження собівартості.
Аналізуючи таблицю 1.2 видно, що зменшення собівартості в 2009 р. порівняно з 2007р. на 1707,4 тис. грн. призвело до зменшення чистого прибутку на 314,7 тис. грн. Наслідком цього є збільшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції на 0,06 тис. грн. та збільшення витрат на 1 грн. чистого прибутку (7,6 тис. грн.). Та сама ситуація проглядається порівнюючи з 2008 р. Собівартість зменшилась на 3314 тис. грн., що призвело до зменшення чистого прибутку на 69 тис. грн. Наслідком цього стало незначне збільшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції на 0,01 тис. грн. та зменшення витрат на 1 грн. чистого прибутку на 3,7 тис. грн.
Проте ми не можемо стверджувати, що зниження собівартості обов’язково призведе до збільшення чистого прибутку.
Для прийняття управлінських рішень щодо витрат підприємства результатів загального аналізу недостатньо. Отож, в період розбудови ринкової економіки досить актуальним є результат факторного аналізу.
Під факторним аналізом розуміють методику комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.
На підставі даних таблиці 1.3 проаналізуємо вплив розміру витрат ВКФ «Ковель» на зміну розміру чистого прибутку.
З даних таблиці 1.3 ми бачимо всі витрати діяльності ВКФ «Ковель» зменшились. Тому чистий прибуток зменшений, але за рахунок фінансових доходів на незначну суму.
Отже, проаналізувавши таблиці 1.1, 1.2, 1.3 ми побачили що ситуація з прибутком підприємства ВКФ «Ковель» дещо не стабільна. За останні 3 роки собівартість разом із тим чистий прибуток спадає ( графік 1.1 (додаток4)).
2. Розгляд нормативно-правових актів
Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства є законодавчі акти та нормативні положення, зокрема:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996 від 19.07.1999р.[1] є базовим законом в сфері бухгалтерського обліку. Цей Закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку а складання фінансової звітності.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 283/97-ВР від 22.05.1997р [2]. Містить основні принципи формування собівартості продукції.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене Міністерством фінансів України від 31.12.1999р. №318 [3]. Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її у фінансовій звітності.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 [4]. Містить трактування терміну «витрати».
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджений наказом Міністерства України від 31.03.1999р. №87[5]. Розкриває зміст статей Балансу, в тому числі і статей обліку витрат у незавершеному виробництві.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.[6] Містить загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати, в тому числі і статей обліку витрат.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415[7]. Визначає методологічні засади формування в обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.
8.«План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291.[8]
9. «Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291.[9] Дана інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійного запису про витрати підприємства.
10. Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356 « Про методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку».[10] Визначає облікові регістри обліку витрат та порядок їх заповнення.
11. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2.02.2001 р. № 47[11]. Визначають порядок планування, ведення обліку і калькулювання виробничої продукції, робіт і послуг промислового характеру як на промислових підприємствах, так і в непромислових організаціях, які випускають готові вироби, незалежно від форм власності і господарювання.
12. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145[12]. Містить трактування витрат.
3. Сутність витрат та їх класифікація
Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Як загальноекономічна категорія витрати характеризуються використанням різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнює його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тількі конкретні витрати ресурсів.[13; c.622]
Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсіві можливості їхнього альтернативного використання
З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.З позицій економічного підходу до витрат виробництва варто відноситине тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і неоплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самогооптимального застосування своїх ресурсів.
І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень тавартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскількивони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якимивоно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати цеті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшоюефективністю. [14; с.188]
Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1[4] та П(С)БО 16[3] визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово-майнового стану підприємства.
Нашкерська В.Г. дає таке визначення витрат:
Витрати - це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції. Витрати визнаються при зменшенні активів або при зро­станні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки [15; с. 20].
Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145[12] поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.
Для обліку витрат важливим є їх класифікація.
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками.
Необхідність виділення різних класифікацій витрат зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию