Економічна сутність необоротних матеріальних активів

Вступ

Предметом дослідження даної курсової роботи є методика обліку необоротних активів на підприємстві.

Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства - це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства відносять:

– основні засоби;

– нематеріальні активи;

– капітальні інвестиції;

– довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

– довгострокову дебіторську заборгованість;

– інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

Підвищення ефективності використання необоротних активів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку і це підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.

Значну частку у складі необоротних активів підприємств, як правило, займають основні засоби підприємства. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск послуг, їх собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища.

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних ви­робничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Необхідність оновлення необоротних активів підприємства за рин­кових відносин визначається передовсім конкуренцією товарови­робників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою на­громадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Важливе значення у збереженні основних засобів та контролю за ефективністю їх використання мають чітко організовані обліково-аналітичні та контрольні функції підприємства.

Мета курсової роботи полягає в розробці основних методичних принципів організації обліку необоротних активів на підприємстві.

Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

- визначена сутність необоротних активів підприємства та їх класифікація;

- досліджені теоретико-методологічні основи документування та обліку необоротних активів;

- надана характеристика рахунків з обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- досліджене облікове відображення операцій з руху основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

- досліджений порядок відображення інформації про необоротні матеріальні активи у фінансовій звітності;

- визначені шляхи удосконалення обліку необоротних матеріальних активів.

1. Економічна сутність необоротних матеріальних активів

1.1 Економічна сутність та класифікація необоротних матеріальних активів

Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.

Основними напрямами класифікації активів є такі:

- за характером участі у господарському процесі;

- за формами функціонування;

- за функціональною роллю у процесі відтворення;

- за ступенем ліквідності.

З метою вірного розподілу витрат на виробництво, аналізу використання, основні засоби об’єднують (групують) в однорідні групи за певними ознаками (критеріями). Об’єднання (групування) основних фондів в однорідні за певними ознаками (критеріями) групи називається їх класифікацією.

Виробничі фонди класифікують також по галузям промисловості чи сільського господарства.

В залежності від того, кому фонди належать – вони поділяються на власні і позичені. По характеру використання в процесі виробництва – на діючі і не діючі.

В залежності від того мають чи не мають натуральної форми, вони поділяються на інвентарні та неінвентарні. До інвентарних відносять ті, які мають натуральну форму і їх можна обміряти, зважити, підрахувати в натурі. До неінвентарних відносять капітальні вкладення в земельні, лісні, водні ресурси (крім споруд).

З класифікацією фондів тісно пов’язане поняття інвентарного об’єкту, який являє собою складову частину групувального підрозділу і є обліковою одиницею основних засобів. Інвентарний об’єкт – закінчений пристрій, окремий предмет з усіма належними до нього пристосуваннями або відокремлений комплекс, що складається з конструктивно об’єднаних предметів, які складають

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать