BigEdu.ru
» » » Українське Православне Церковне Братство "Діяльно–Христова Церква": еволюційні та інсталяційні аспекти становлення особового складу (1920–1927 рр.)
Вернуться назад

Українське Православне Церковне Братство "Діяльно–Христова Церква": еволюційні та інсталяційні аспекти становлення особового складу (1920–1927 рр.)

УДК : 94 (477) "1920/1927":281.96

Дмитро Кузовенков, аспірант кафедри історії України

історичного факультету

Кам‘янець – Подільського

національного університету

ім. І. Огієнка

Українське Православне Церковне Братство "Діяльно – Христова Церква" : еволюційні та інсталяційні аспекти становлення особового складу (1920 – 1927 рр.)


Анотація. В статті вперше зроблено спробу аналізу еволюційних та інсталяційних аспектів становлення особового церковного складу Українського Православного Церковного Братства "Діяльно – Христова Церква" протягом 1920 – 1927 рр. Розкриваються автобіографії братчиків, внутрішньоцерковні взаємини, уточнюється територія розташування "філій" "Діяльно – Христової Церкви", висвітлюється церковна праця деяких членів Братства після інкорпорації із Всеукраїнською Православною Церковною Радою Української Автокефальної Православної Церкви у 1927 р.

Ключові слова: Товариство (Братство) "Церква Жива", Братство "Діяльно – Христова Церква", Всеукраїнська Православна Церковна Рада, Українська Автокефальна Православна Церква.

церква братство православний

Актуальність проблеми. В історії православ‘я в Україні найболючішим упродовж кількох століть питанням залишалося співіснування з іншими релігійними конфесіями. Українська православна церква була постійною заручницею політичної ситуації в державі, що призводило до її дискредитації та панування в ній чужоземної церковної ієрархії. З метою протидії цим негативним явищам, у пізньому середньовіччі стали виникати братські товариства які ставили за мету боронити православну віру, за що пізніше, отримали ставропігіальний статус. У ХХ столітті, братства знову прийшли на допомогу Церкві, освоюючи свою нішу в пістреволюційній Україні та ставлячи перед собою низку завдань, пов‘язаних зі звільненням Церкви від Московського Патріархату та втручання більшовицького режиму.

Таким чином, на початку 20 – х рр. ХХ ст. було утворено чимало таких братських організацій, серед яких виокремлюється Братство (Товариство) "Церква Жива" (більшість членів якого в 1921 р. поповнило склад Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ)) та Братство "Діяльно – Христова Церква" ("ДХЦ"). Діяльність останнього викликало великий резонанс в історії автокефального руху ХХ ст., позаяк через низку внутрішніх та зовнішніх причин Братство називали опозиційним до Української Автокефальної Православної Церкви.

Огляд літератури. В сучасній українській історіографії проблема функціонування Братства "ДХЦ" відображена здебільшого в загальних наукових працях з історії автокефального руху початку ХХ ст. Серед спеціальних праць відзначимо публікації Л. Пилявця, В. Клоса, О. Ігнатуші, А. Киридон, 1 у яких досліджується широкий спектр питань : інституалізаційні аспекти виникнення, взаємини з радянською владою, міжцерковні стосунки, парафіяльна мережа Братства, видавнича діяльність та інші. Дещо менша увага приділена суб’єктивним факторам. Тому спробуємо розглянути проблему міжособистісних відносин в житті Братства, роль деяких "автокефальних" церковних діячів, які поповнили лави Братства "Діяльно – Христової Церкви". Враховуючи ті обставини, що ця тема є не достатньо опрацьованою, автор ставить за мету з’ясувати еволюцію й налагодження стосунків майбутніх членів Братства в лоні УАПЦ, а також їхню співпрацю вже в складі "ДХЦ", локалізувати територію поширення філій, у хронологічних межах 1920 – 1927 рр.

Отже, відновивши діяльність Всеукраїнської Православної Церковної Ради (ВПЦР) у 1919 р., її голова, мирянин М. Мороз * (майбутній засновник Братства "Діяльно – Христова Церква") утворив у м. Києві Товариство (в інших джерелах - Братство) "Церква Жива", статут якого було зареєстровано відділенням управління губернського революційного комітету 3 лютого 1920 р. (№182). 2 За нашими приблизними підрахунками, до складу Товариства на той час увійшло близько 26 осіб, серед яких окрім М. Мороза, перебували протоієрей В. Липківський (майбутній митрополит УАПЦ) та священик В. Бржосньовський * (майбутній член-засновник Братства "Діяльно – Христова Церква").

Всі церковні діячі були активними прихильниками ідеї національної Церкви які спільно будували шлях для створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Практично з цього моменту М. Мороз та В. Бржосньовський пліч-о-пліч йшли до поставлених "автокефальних" завдань, що через чотири роки відобразилось в їх спільній праці в Українському Православному Церковному Братстві "ДХЦ".

Як священик УАПЦ, В. Бржосньовський розпочав свою церковну діяльність на Білоцерківщині. Так, у 1920 р. він отримав посвідчення (№ 200, від 18. 03. 1920 р.) від ВПЦР на церковну працю в село Шпендівка Васильківського повіту. 3 Йому було надано мандат (№ 284, від 15. 04. 1920 р.) який засвідчував, що В. Бржосньовський є "штатним священиком Києво – Софіївського Кафедрального Собору, відряджений ВПЦР в село Шпендівка, Білоцерківського повіту і взагалі на Білоцерківшину для організації українських православних парафій".4

Кінець жовтня 1921 р. став знаменною датою в церковній історії "автокефального руху" України, адже саме тоді відбувся відомий Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор, на якому було висвячено

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать
Статьи по религии и мифологии УДК : 94 (477) "1920/1927":281.96 Дмитро Кузовенков, аспірант кафедри історії України історичного факультету Кам‘янець – Подільського
Оценок: 1000 (Средняя 5 из 5)

Наверняка у вас есть товары или услуги, продажа которых приносит вам максимальную прибыль. Для быстрого старта в сети вам необходимо создание посадочной страницы (одностраничного сайта), на которой будет размещена информация о маржинальных товарах/услугах интернет магазина. За 8 лет опыта разработки конверсионных страниц мы выработали оптимальную структуру, которая позволит привлекать через landing page больше продаж. На такую структуру «одевается» ваш контент — фирменный стиль, тексты, фотографии, уникальные торговые предложения, после чего страница выходит в свет. Разработка лендинга и запуск в сети — до 7 рабочих дней. Стоит отметить, что в разработку самой посадочной страницы входит и написание копирайтером продающих текстов для вашего бизнеса, чтобы каждый посетитель страницы захотел совершить покупку именно у вас. Результат: качественно разработаная продающая посадочная страница, которая готова приносить вам новых клиентов.

© 2016 - 2022 BigEdu.ru