Українсько-італійське інвестиційне співробітництво у контексті двосторонньої економічної співпраці у кінці 1990-х - початку 2000-х років

Євген Перепелиця,

аспірант Інституту історії

України НАН України

Українсько-італійське інвестиційне співробітництво у контексті двосторонньої економічної співпраці

у кін. 1990-х - поч. 2000-х рр.

Стаття присвячена актуальному питанню розгортання економічної співпраці України з країнами Європейського Союзу. Показано, що розвиток інвестиційної взаємодії України та Італії протягом 1990-х - початку 2000-х років характеризується в основному залученням італійського капіталу у економіку України. Виділено і охарактеризовано три етапи українсько-італійського інвестиційного співробітництва: І - 1992-1995 рр.; ІІ - 1996-2000 рр.; ІІІ - 2001-2005 рр.

Європейська спрямованість України у її зовнішній політиці та економічних стосунках, яка стала особливо відчутною під час останніх президентських виборів, потребує всебічного вивчення з метою визначення перспектив співпраці з країнами Європи. Однією з важливих тем у цьому контексті є розгляд українсько-італійського економічного та інвестиційного співробітництва. Дослідження даної проблеми є актуальним з багатьох причин, оскільки серед партнерів України Італія є другим у Західній Європі після Німеччини торговим партнером. Для України є важливим те, що Італія - промислово розвинена держава, член ЄС, НАТО, "Великої вісімки", отже, один з найважливіших партнерів України в Європі та світі. У той же час в Італії добре усвідомлюють місце України в Європі, її роль у підтриманні безпеки та забезпеченні стабільного розвитку континенту.

Ця проблематика привертає увагу науковців в основному у аспекті економічного співробітництва. Науковці розробляють проблему українсько-італійського економічного співробітництва здебільшого у контексті євроінтеґраційних процесів. Спробу вивчити особливості українсько-італійської інвестиційної співпраці здійснив у своїй статті Л. Курочкін, звернувши увагу на пріоритетні напрямки економічної взаємодії двох країн [1]. Політичні та економіко-торгівельні відносини України та Італії у контексті зовнішньої політики України вивчалися М. Сорокою, який розглядав пріоритети відносин тільки з позицій українських інтересів [2]. Водночас дослідження українсько-італійського економічного співробітництва знаходить своє відображення у роботах загального характеру, присвячених міжнародній дипломатії України [3].

Проте залишається недостатньо вивченою проблема інвестиційного співробітництва України та Італії, що і є рушійною силою та здебільшого продуктом економічних інтересів контрагентів. Характерні особливості українсько-італійської співпраці 1990-х - 2000-х років містять наукову новизну української історичної науки. Об`єктом даної наукової розвідки є процес формування та розвитку інвестиційного співробітництва у контексті економічної співпраці.

Таким чином, метою та завданням даної статті є вивчення динаміки і характерних рис інвестиційного співробітництва України та Італії 1990-х - 2000-х років, визначення проблем інвестиційних взаємовідносин двох країн.

Започаткування італо-українського інвестиційного діалогу йде від першого міжурядового договору 15 квітня 1992 року, що отримав назву "Римська угода" (офіційна назва документу - Заява. - авт.). Саме цей договір окреслив основні наміри італійських капіталовкладників у економіку України [4], зокрема перспективу відкриття Італійською Республікою кредитної лінії для України з метою допомоги виходу з економічної кризи. У 4-му пункті Заяви визначено, що економічне співробітництво стане складовою частиною діяльності зі сприяння реформам в Україні при узгодженні на міжнародному рівні в рамках групи семи найбільш розвинутих промислових країн та з Міжнародним валютним фондом [4, с. 332-334]. Були визначені пріоритетні галузі італо-українських інвестиційних проектів, зокрема: виробництво; зберігання і розподіл сільськогосподарської продукції; легка промисловість; чорна металургія; енергетика; транспорт і телекомунікації; охорона здоров'я; конверсія воєнної промисловості; науково-технічне співробітництво; захист навколишнього середовища.

Відповідно до Заяви, розмір італійських інвестицій для реалізації спільних проектів у зазначених галузях становив 250 мільярдів італійських лір на 1992 рік [4, с. 333]. Особливістю даної угоди є те, що це були тільки наміри, проте вони мали силу зобов'язань, що кореспондувалися між урядами, які виступали контрагентами даної угоди. Характерно, що економічне співробітництво України з Італією від самого початку мало характер масштабних інвестиційних проектів та виділення кредитів для української економіки. У цій ситуації українська економіка виступає об'єктом для італійського капіталу, що було характерним для української зовнішньоекономічної діяльності початку 1990-х років.

Цей початковий етап українсько-італійської інвестиційної взаємодії слід охарактеризувати як установчий - саме тоді сформувалися та нормативно окреслилися наміри італійської сторони проінвестувати певний обсяг капіталовкладень в українську економічну та науково-гуманітарну сфери. Особливістю початкового періоду інвестиційної активності Італії щодо України є вивчення українського ринку та офертні інвестиційні пропозиції. Українські інвестиційні інтереси у італійську економіку тоді ще не набули активного розвитку з причини глобальної економічної кризи в державі та гострій потребі у іноземних капіталовкладеннях.

Характерною рисою італо-українських торгових відносин середини - кінця 199