Експертиза творів скульптури, що становлять художню цінність

Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету Контрольна робота з дисципліни „Основи експертизи культурних цінностей” на тему: « Експертиза творів скульптури, що становлять художню цінність »

Виконав: студент 5 курсу групи ТМС – 51 факультету міжнародних економічних відносин та бізнесу спеціальності „Товарознавство та експертиза в митній справі” заочної форми навчання Перевірив:

Рівне -2008

Види скульптури

Скульптура (від лат. skulptura – різьблення, ліплення, пластика) – вид просторового мистецтва, що розгортається у трьох вимірах.

Основні види скульптури:

- Кругла;

- Рельєф.

Скульптура, що вільно розташовується у просторі й вимагає кругового огляду, називається круглою. Це статуї (сидяча, стояча), скульптурні групи, статуетки, торси, напівфігури, погруддя, бюсти та ін.

Якщо опукле тривимірне скульптурне зображення залишає зв'язок із заднім блоком, воно називається рельєф – плоскісно-скорочене зображення, переважно на площині, що є для нього тлом. Рельєф може бути плоскінним – барельєфом (від фр. bas-relief – низький рельєф), коли зображені фігури, предмети, орнамент піднімаються над площиною тла не більше ніж на половину свого рельєфного об’єму, або горельєфом (від фр. haut-relief – високий рельєф), у якому фігури піднімаються над площиною більш, ніж на половину свого рельєфного об’єму, а іноді й у повному об’ємі.

Існують також рельєф із заглибленим контуром та опуклим моделюванням – койлансгліф, що трапляється в архітектурі Стародавнього Єгипту та увігнутий, заглиблений, тобто зворотній стосовно тла рельєф – контр рельєф, поширений у мистецтві Стародавнього Сходу та в античному різьбленні по каменю.

За своїм призначенням і змістом скульптура ділиться на:

- монументальну;

- танкову.

Монументальна скульптура – один із найдавніших видів скульптури, що мав у первісній культурі культове, а пізніше меморіальне значення. До монументальної скульптури одно- чи багатофігурні пам'ятники, меморіальні ансамблі, монументи на честь видатних людей і подій пам’ятні погруддя, рельєфи. Монументальна скульптура організує як міський простір, так і органічно включається до природного середовища.

Станкова скульптура – твори, які мають самостійний характер, замкнуті у собі композиції, що є переносними й не пов'язаними з конкретним середовищем.

Різновидом скульптури є скульптура малих форм або мала пластика. Це не великі твори, виготовлені з каменю, кістки, металу, скла, кераміки, пластмаси, розраховані на прикрашання особистого побуту. До малої пластики належать жанрові статуетки, настільні портретні зображення, усілякі іграшки. Мала пластика включає як твори круглої скульптури, так і рельєфи: декоративні медальйони, пам’ятні медалі, гліптику.

Скульптурні матеріали

Матеріал; який обирає скульптор для втілення своєї художньої ідеї, має вирішальне значення для досягнення успішного результату. Відомий скульптор С. Т. Коненков сказав: «Багато в чому виразність скульптури заложить від відповідності ідеї матеріалу». I дійсно, від правильного вибору матеріалу залежить досконалість скульптурного твору, скульптурна техніка.

Сучасні скульптурні матеріали настільки різноманітні, що їх важко навіть порахувати, але умовно їх поділяють на:

- м’які матеріали;

- тверді матеріали.

М'які матеріали

Огляд матеріалів скульптури варто починати з м'яких, тому що саме з них за звичай виконуються підготовчі роботи, виготовляються моделі. Цьому етапу передує відтворення задуму скульптора в малюнках, ескізах.

До м'яких матеріалів належать:

- пластилін;

- віск;

- глина;

- гіпс;

- пластмаса.

Пластилін (від лат. plastilina , від гр. plastos – ліпний) – це м’яка маса з порошку глини, воску та барвників, яка використовується скульптором при розробці ескізів майбутніх творів, у навчальному процесі. Пластилін як і глина, – відправний матеріал скульптора, він приваблює тим: що на відміну від глини не сохне, зберігаючи пластичність і щільність. Ці властивості матеріалу зумовили і сферу його використання: найчастіше пластилін використовують саме на підготовчому етапі роботи скульптора, коли необхідно шукати і можна швидко змінювати початковий задум. Що ж до використання цього матеріалу як основного, то це відбувається дуже рідко, тому що пластилін не змінює своєї щільності и пластичності протягом усього процесу ліплення, а це ускладнює роботу скульптора, особливо коли потрібне детальне пророблення форми. Крім того; великі скульптури важко виготовити з пластиліну, бо в пошуках правильного композиційного рішення скульпторові доводиться маневрувати великими масами матеріалу; що складно зробити з пластиліном, тому в таких випадках використовується техніка віднімання – власне скульптура , а не техніка додавання – пластика . Такі властивості зумовили використання цього матеріалу як головного лише у малій пластиці. Яскравим прикладом пластилінової сучасної

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать