Національний природний парк "Гомільшанські ліси"

Каталог створено за підтримки та на основі матеріалів Державної служби заповідної справи України
Розташування: Харківська область, Зміївський та Первомайський райони
Площа: 14314,8 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 63436, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Задонецьке, вул. Курортна, 156
Тел./факс: (05747) 3-19-95
Національний природний парк "Гомільшанські ліси" був створений указом Президента України від 6 вересня 2004 року № 1047. Парк розташовано у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річок Сіверський Донець та Гомольша, на відстані 45 км від міста Харкова. Загальна площа парку становить 14314,8 га, із них у постійному користуванні парку знаходиться 3377,3 га.
Перші "заповідні" об'єкти на території нинішнього парку виникли ще за часів Петра І, коли тут був затверджений "Заповідний корабельний гай". Починаючи з 1914 року, вчені Харківського університету на чолі з професором В.М. Арнольді пропонували надати цій території заповідний статус, оскільки вона являє собою цінний резерват рідкісних, реліктових та ендемічних видів рослин та тварин. Відомо, що на початку XX століття була заповідана частина вікового лісу, яка межує з ділянкою, відведеною для Донецької біологічної станції, у 1926 році була об'явлена пташиним заповідником територія в заплаві р. Сіверського Дінця в урочищі "Хомутки". У 1932 році "Ліси Гомільшанської лісової дачі" та "Заплавний ліс "Хомутки" охоронялися в якості пам'яток природи республіканського значення. У 1972 році було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Гомільшанська лісова дача" площею 9092 га, на базі якого і було створено національний парк.
Національний парк "Гомільшанські ліси" є одним з найбільш мальовничих районів Лівобережної України. Повноводний Сіверський Донець, річка Гомольша і численні озера, прибережні "гірські" кручі і широкі тераси, вікові дуби, гаї і соснові бори, квітучі галявини і луки - все це надає місцевості особливу, неповторну красу.
Парк було створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних лісостепових природних комплексів долини р. Сіверський Донець.
За функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 1022,4 га, зону регульованої рекреації - 1380,3 га, стаціонарної рекреації - 1100,5 га та господарську - 10811,6 га.
Згідно з фізико-географічним районуванням територія парку відноситься до Харківської схилово-височинної області Середньоросійської лісостепової провінції Лісостепової зони.
Клімат в районі розміщення парку належить до помірно-теплого, з поперемінним зволоженням. Середня багаторічна температура повітря становить +7°С, середня температура липня - +21,5°С, середні річна сума опадів - 511 мм. Тривалість безморозного періоду складає 155-160 днів. Глибина снігового покриву становить 18-20 см з тривалістю його збереження близько 3 місяців.
На території парку є геологічні, геоморфологічні та гідрологічні пам'ятки природи. На кручах правого берега С. Дінця в ярах та балках можна прослідкувати за зміною палеографічних обставин, починаючи з еоцену. Тут можна побачити еволюцію ґрунтового покриву та знайти скам'янілості і відбитки древньої флори. До геоморфологічних пам'яток належить урочище "Провалля", яке представляє собою багатосходинковий зсув, вкритий степовою та чагарниковою рослинністю а також зсув на схилах Монастирської гори, висота якого сягає 60 метрів. Цікавими гідрологічними пам'ятками є старичні озера та болота, такі як озеро Біле (довжина 1122 м, найбільша ширина - 297 м, площа 19,6 га), затока Косач (залишок старого русла р. Сіверський Дінець) та ін.
На території парку представлений майже весь спектр лісостепових ґрунтів. Переважна їх більшість належать до типових, але на території парку вони мають особливу цінність, так як залягають під природною рослинністю первинного походження, тобто це первинний, антропогенно незмінений, або слабо змінений варіант цих ґрунтів. Найціннішими із них є сірі та темно-сірі лісові ґрунти під первинною давньовіковою дібровою на вододілі, і вони представляють собою еталони цих ґрунтів для лівобережжя Дніпра та для всієї лісостепової зони України.
На території парку переважає лісовий тип рослинності. На високому правому березі р. С.Дінець зростають широколистяні ліси - кленово-ясенево-липові діброви. На третій піщаній терасі лівого берега річки переважають соснові бори та субори. Для заплави найбільш характерні заплавні ліси - берестово-пакленова діброва, а також розповсюджені осокірники, вербняки та вільшняки. Заплавні та суходільні луки, степова рослинність, болота та водна рослинність займають у парку невеликі площі.
Діброви національного парку є одними з найкращих на Лівобережній України. До наших часів збереглося біля 500 га лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 200-300- річні дуби та найстаріший дуб на території України, якому майже 600 років. На старовинному Муравському шляху, який колись проходив біля цієї території, збереглося біля десятка дубів-велетнів, вік яких сягає 350 років.
Природна рослинність парку має водорегулююче, ґрунтозахисне значення, сприяє поліпшенню якості води та повітря, пом'якшує клімат. Наукове значення природних фітоценозів парку підсилюється наявністю рідкісних та типових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут відмічено 9 серед лісових та водно-болотних фітоценозів.
Територія парку лежить на південній межі Лівобережного лісостепу, а тому відрізняється значним флористичним багатством. Всього тут налічують близько 1000 видів судинних рослин. Перелік рідкісних рослин становить 132 види, з яких 37 видів - це рослини нагірних дібров, 34 види - рослини борової тераси, 31 вид зустрічається на заплавних луках та 30 - степових видів. До Червоної книги України та міжнародних "червоних" переліків занесені: хвощ великий, цибуля ведмежа, в'язіль стрункий, що є реліктовою рослиною дольодовикового періоду, аконіт дібровний (ендем басейну С.Дінця), вороняче око, любка дволиста, костриця висока, костриця шорстколиста гніздівка звичайна, гронянка півмісяцева, зозулині сльози яйцевидні, зозулинець болотний, ковила волосиста та дніпровська, косарики тонкі, рябчик малий і ін.
Тваринне населення Гомільшанського національного парку включає різноманітні зоогеографічні групи тварин, переважно з широкими ареалами. Основне ядро тваринного населення складають представники неморального лісового комплексу. Тут зустрічаються також види середземноморського походження, які знаходяться на північній межі свого ареалу. В лісах Гомільшанського лісового масиву виявлено низку реліктів атлантичного, третинного та льодовикового походження. По гіпновим та сфагновим болотам борової тераси ізольовано зустрічаються представники північної тайгової фауни, а на суміжних піщаних стаціях мешкає низка псамофільних і термофільних видів середземноморського і навіть середньоазіатського походження - реліктів ксеротермічного періоду.
Різноманіття біотопів даного природного комплексу сприяє розвитку різних видів наземних хребетних тварин. Тут зустрічається близько 20 видів земноводних та плазунів. На піщаних кучугурах по узліссях бору мешкає рідкісна різнобарвна ящурка - плазун, що зберігся у незмінному вигляді з дольодовикового періоду.
Майже 130 видів птахів мешкає у парку, більша частина з них має статус рідкісних у Європі. Зустрічаються рибалочка голубий, бджолоїдка, сиворакша, вивільга. На заплавних луках зустрічається деркач - вид, занесений до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи (МСОП), до Європейського Червоного списку і є дуже рідкісним у країнах Західної Європи. Гніздяться тут великі хижі птахи, занесені до Червоної книги України - орел-могильник та орлан-білохвіст, скопа, яструб-тювик, змієїд, великий підорлик та орел-карлик. У кронах
Природні ресурси дуже різноманітні. На території області формується 8,6 % річкового стоку України, зосереджена значна частина лісових ресурсів (8,0 % площі земель лісового фонду і 10,0 % запасу деревини). В області є 635,5 тис. га сільськогосподарських угідь, 634,8 тис. га лісів, 2,6 тис. га водно-болотних угідь, 23,6 тис. га під водою (річки, ставки, водосховища), понад 300 джерел мінеральних вод, розвідано 224 родовища 25-и видів корисних копалин (нафта, газ, буре вугілля, торф, кам’яна та калійна солі, сірка, фосфорити, будівельні матеріали).
За біологічним різноманіттям область одна із найбільш багатих в Україні. Флора налічує 1500 видів судинних рослин, що складає 30 % всіх судинних рослин України. Хребетні представлені 435 видами, в тому числі ссавці - 74 видами (68 % всіх видів України), птахи - 280 видами (70 % загальної кількості видів птахів в Україні). До Червоної Книги України та Європейського Червоного Списку занесено 162 види рідкісних і зникаючих видів рослин і 28 видів тварин.
Водні ресурси області представлені поверхневим стоком басейнів річок Дністра і Прута, а також підземними водами. Об’єм середньорічного стоку річок, який формується в межах області, складає 5,02 млрд. м3/рік, в маловодні роки – 1,9 млрд. м3. Прогнозні запаси підземних вод – 376 млн. м3, прогнозні експлуатаційні – 79,0 млн. м3. Дані про водні ресурси з врахуванням водності басейнів рік Дністра і Прута наведені в табл. 2.2.8.
Використання води в народному господарстві за 2001 р. складає 115,5 млн. м3, в тому числі 13,4 млн. м3 з підземних водоносних горизонтів. Найбільшим водоспоживачем є промисловість, на долю якої припадає 57,8 млн. м3 води, або 50 % від загального водоспоживання, в житлово-комунальному господарстві – 35,3 млн. м3 води, в інших галузях – 22,4 млн. м3 води.
Порівняно з 2000 р. водоспоживання зменшилось на 15,2 млн. м3, в промисловості – на 5,7 млн. м3, в житлово-комунальному господарстві – на 5,0 млн. м3 .
Загальна кількість стічних вод, які скидаються у водні об’єкти області, складає 106,4 млн. м3, з яких недостатньо очищених 60,0 млн. м3 і 5,4 млн. м3 – без очистки.
Із забрудненими стічними водами у водойми області скидаються 1,062 тис. т органічних забруднень, 59,86 тис. т солей, 3,8 т нафтопродуктів та інших речовин.
Всіма водокористувачами області, які скидають у водойми стічні води, розроблені заходи по охороні і раціональному використанню водних ресурсів. Із запланованих заходів на основних екологічно-небезпечних підприємствах області виконано:
1) ВАТ "Оріана":
- проведені роботи по технічній рекультивації хвостосховища № 1, що дало можливість зменшити скид солей в р. Кропивник;
- відновлено роботу насосної станції на шламонакопичувачі сульфатно-збагачувальної фабрики, що дало можливість ліквідувати забруднення р. Кропивник;
2) ЗАТ "Лукор":–
впроваджено схему відкачування верхнього шару нафтопродуктів із корп. 448 "Б" в корп. 448 "А" виробництва "Поліолефін", що дало зменшення скиду нафтопродуктів (1,5 т/рік) на очисні споруди;–
проведено реконструкцію чаші розподілу кислотно-лужних стоків цеху очистки стічних вод, що запобігає попадання солей в ґрунтові води;
3) АТ "Нафтохімік Прикарпаття":
- завершені роботи щодо захисту р. Черлени від аварійного скиду нафтопродуктів;
- завершуються роботи по реконструкції та будівництву І черги промислової каналізації;
4) ВАТ "Шкіряник":
Керівництвом проведено певну роботу по зменшенню навантаження на навколишнє природне середовище. Розпочато ремонт очисних споруд, каналізаційних мереж, проведено певну роботу по санітарно-гігієнічній експертизі імпортних хімічних матеріалів, встановлено систематичний лабораторний контроль за впливом виробництва на оточуюче середовище, збудовано новий напірний колектор перекачування осаду з передочисних споруд на мулові майданчики.
5) ТзОВ "Уніплит":
Здійснюються роботи по реконструкції очисних споруд повної біологічної очистки, по заміні аераційних систем та виводу їх на проектний режим роботи. Роботи по реконструкції очисних споруд здійснює Донецьке науково-виробниче підприємство "Біоценоз".
6) Очисні споруди комунальних водовідвідних мереж:
- задіяні в роботу і виведені на проектний режим роботи очисні споруди м. Тлумач;
- замінено повітродувні установки на більш потужні на очисних спорудах міст Галича, Городенки, Коломиї, Яремчі;
- на загальноміських очисних спорудах м. Івано-Франківська проводяться поточні ремонти технологічного обладнання та капітальні ремонти елементів. У 2001 р. за рахунок державного фонду охорони навколишнього природного середовища придбано технологічне обладнання на 200 тис. грн;
- збудований і введений в експлуатацію комплекс очисних споруд в с. Гута, Богородчанського району.
В зв’язку з відсутності коштів, не завершено будівництво очисних споруд каналізації в м. Коломиї, смт. Солотвин і Кути.
Найбільшим забруднювачем водних ресурсів в області залишається ДК "Екотехпром" м. Івано-Франківськ (загально – міські очисні споруди каналізації), який в поточному році скинув в р. Бистрицю (притоку Дністра) 51,98 млн. м3 недостатньо – очищених стічних вод, що складає 48,9від загальної кількості забруднених стоків області. Причиною цього є перевантаження очисних споруд по кількісному складу стічних вод та недостатня потужність мулових майданчиків для осаду і залишкового мулу.
ВАТ "Оріана" скинуто в р. Дністер 3,114 млн. м3 стічних вод, із них 1,7 млн. м3 - без очистки. Ріка Дністер після скиду стічних вод в основному забруднена сульфатами і хлоридами. Крім того, притоки Дністра – Сівка, Сапогів, Кропивник, Болехівка через спеціально обладнані випуски, а також від надходження фільтрату з хвостосховищ забруднюються стічними водами з високим вмістом солей та органіки.
Не забезпечило виконання природоохоронних заходів в повному об’ємі ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" Внаслідок незадовільної роботи комплексу очисних споруд в р. Ворону скинуто 4,6 млн. м3 недостатньо – очищених стічних вод, що негативно впливає на стан ріки.
У зв’язку з відсутністю коштів не ведеться будівництво каналізаційних мереж і насосних станцій в смт. Ворохті, де всі санаторії Міністерства охорони здоров’я скидають забруднені стічні води в р. Прут, рибозахисних пристроїв на Чечвинському водосховищі, а також реконструкція очисних споруд в містах Коломиї, Івано-Франківську та Галичі.
Протягом 2001 р. 54 господарським об’єктам видано спеціальні дозволи на водокористування. Загальна кількість водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, складає по області 944.
Як видно з наведеної інформації (табл. 2.2.7), значна кількість підприємств та організацій не працюють і не звертаються в держуправління за продовженням терміну дії дозволу на спеціальне водокористування.
За самовільне водокористування в 2001 р. виставлено претензій на відшкодування збитків 16 водокористувачам на загальну суму 148 680 грн.
Найбільша ріка області – Дністер перетинає границю Iвано-Франкiвщини на 195 км від витоку (1157 км від гирла) i тече на протязі 218 км. Річкова мережа басейну Дністра густа, притоки впадають в основному з правого берега. Аналіз гiдрохiмiчного стану ріки Дністер проводиться за результатами досліджень, проведених в 10 основних створах.
В граничному з Львівською областю створі в с. Журавно в р. Дністер у 2001 році вміст солей та концентрація іону амонію в межах норми. Зафіксовано перевищення норми по концентрації фенолів. В створі нижче впадіння ріки Свіча (1156 км від гирла) якість води Дністра покращується за рахунок розведення чистими водами Свічі,. У 2001 році перевищення ГДК не зафіксовано ні по одному показнику, крім вмісту фенолу.
В створі нижче впадання ріки Сiвка та випуску стічних вод ЗАТ "Лукор" якість води погіршується під впливом зворотних вод виробництв ЗАТ "Лукор", але знаходиться у межах норми. Максимальний вміст хлоридів, сульфатів і солей виявлено у 1995 році. В послідуючих роках спостерігається тенденція до зменшення мінералізації вод ріки у цьому створі і з 1999 року по 2001 рік перевищень норм ГДК по вмісту солей не зафіксовано.
Стан ріки Дністер в створі нижче впадіння р. Лiмницi (1117 км від гирла) м.Галич покращується (через розведення чистими водами рік Лімниці та Лукви), і на протязі п’яти останніх років достатньо стабільний. Перевищення норм по основних показниках не зафіксовано.
У 2001 році вплив зворотних вод фірми "Барва" на р. Дністер не такий помітний, стан ріки порівняно з минулими роками покращився.
Нижче впадіння ріки Бистриці, в яку скидаються зворотні води очисних споруд м. Івано–Франківська, якість води Дністра погіршується. У 2001 зафіксовано збільшення вмісту іону амонію в 2 рази вище норми.
В с. Незвисько Городенківського району розміщений створ Дністра нижче впадіння р. Коропець з території Тернопільської області. Стан ріки в цьому створі на протязі ряду років стабільний, хоча у 2001 році зафіксовано незначне перевищення норм по вмісту органічних речовин.
На межі з Чернівецькою областю (створі с. Кострижiвка) стан Дністра на протязі шести останніх років стабільний. В 1996 і 1998 роках мало місце перевищення норм по іону амонію. Причиною підвищеного вмісту іону амонію практично в усіх створах ріки є те, що живлення Дністра здійснюється в основному за рахунок атмосферних опадів, аналіз яких виявив концентрації іону амонію до 4,2 ГДК. У 2000 році, коли кількість опадів була значно менша, вміст іону амонію майже у всіх створах зменшився. У 2001 році перевищення норм не зафіксовано.
У 2002 році, у випадку засушливого літа, може спостерігатися погіршення стану Дністра після впадіння в нього р. Бистриці.
Другою за величиною рікою в області є р. Прут. Довжина її 967 км, площа водозбору – 27540 км2. Ріка бере свій початок на східному схилі Говерли і тече по території області протягом 150 км.
Контроль якості води ріки Прут проводився в чотирнадцяти створах.
У верхній течії ріка чиста. До міста Коломиї якість води за всіма показниками відповідала нормам для рибогосподарських водотоків.
У створі нижче випуску зворотних вод Коломийського ВУВКГ якість води у ріці погіршується. У 2001 році спостерігалося перевищення норм по іону амонію у два рази, по вмісту органічних речовин в 1,5 раза.
Якість води ріки Прут у створі нижче Снятинського ККП протягом останніх років спостережень відповідає нормам, встановленим для рибогосподарських водотоків.
У 2002 році, внаслідок розвитку туризму в Карпатах, та зважаючи на те, що більша частина лікувально-оздоровчих комплексів смт. Ворохта та м. Яремча здійснюють скид недостатньо очищених зворотних вод, існує реальна загроза акумуляції забруднюючих речовин та погіршення стану ріки у верхній течії.
2000 рік був одним з найпосушливих років за останнє десятиліття, що вплинуло на водність рік, особливо невеликих. Спостерігалась тенденція погіршення якості води на деяких з них, це такі ріки, як Бистриця, Саджава, Гериня (Млинівка). У 2001 році якість води на цих ріках покращилась.
У р. Бистриці зменшився вміст іону амонію, хоча завдяки випуску зворотних вод ДК "Екотехпром" його вміст залишається в 3 рази вище норми. Поряд з цим зменшилась кількість нітритів, поліпшився кисневий режим річки.
Ріка Саджава зазнає значного впливу внаслідок скиду зворотних вод ТЗОВ "Уніплит" смт. Вигода. У 2001 якість води в ріці трохи поліпшилась, зменшився вміст іону амонію, органічних речовин, фенолу. Поліпшився кисневий режим ріки, але якість води у ріці не відповідає нормам .
Ріка Тлумачик підлягала контролю у двох створах. Якість води у річці, нижче випуску стічних вод Тлумацького ВУВКГ, значно поліпшилась внаслідок введення в дію очисних споруд. Вперше за п’ять років спостереження вміст органічних речовин не перевищує норму, кисневий режим річки теж досяг норми, хоча вміст іону амонію ще вище норми.
Ріка Гериня (Млинівка) підлягала контролю у двох створах – вище і нижче випуску ВАТ "Шкіряник". У створі вище випуску ВАТ "Шкіряник" ріка чиста. Стічні води ВАТ "Шкіряник" негативно впливають на стан ріки і у створі нижче випуску якість води погіршується, збільшується вміст органічних речовин, іону амонію, формальдегіду, хрому. У 2001 році внаслідок ряду заходів ВАТ "Шкіряник" і зменшенню кількості забруднень у зворотних водах, якість води у ріці поліпшилась, покращився кисневий режим ріки, але вода все ж не відповідає нормам для водотоків рибогосподарського водокористування.
На стан малих рік області безпосередньо впливають зворотні води підприємств, а так як живлення їх здійснюється в основному за рахунок атмосферних опадів, у випадку засушливого літа 2002 року можна сподіватись погіршення якості води у рр. Бистриця, Саджава, Сівка, Гериня (Млинівка).
Характеристика водних ресурсів Івано-Франківської області
1. | Кількість рік, шт | 8321
| в т. ч довжиною більше 10 км | 188
2. | Сумарна довжина рік, км | 15656
| в т.ч. довжиною більше 10 км | 3549
— | " — 100 км | 773
3. | Загальна водозбірна площа річкової системи, км2 | 13900
| в т.ч. басейну р. Дністра | 9031
| басейну р. Прут | 4869
4. | Кількість водосховищ, шт | 3
5. | Площа дзеркала води водосховищ, тис. га | 1672
6. | Повний об’єм води у водосховищах, млн. м3 | 63,47
7. | Кількість ставів, шт. | 620
| їх загальна площа, тис. га | 2373
| загальний об’єм, млн. м3 | 30,966
8. | Середня багаторічна величина водних ресурсів, млрд. м3 |
| Притік з сусідніх областей | 4,81
| Формується в області | 4,54
| Загальні ресурси | 9,35
9. | Ресурси річного стоку 95-ти відсоткової забезпеченості, млрд. м3 |
| Притік | 2,12
| Формується в області | 2,18
| Загальні ресурси 95 % забезпеченості, млрд. м3 | 4,30

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать